Як повідомили у громаді, Федір служив в АТО, а коли почалося повномасштабне вторгнення, отримавши повістку, навіть на мить не вагався — пішов захищати рідну землю. Незадовго до цього він одружився, створивши свою маленьку сім’ю. На фронті отримав поранення, підлікувався… і знову повернувся до побратимів, бо так веліло серце.

Повернутися з фронту додому живим Федору, на жаль, не судилося.

"Федір народився у 1993 році. У сім’ї був наймолодшим. Його дитинство було непростим. Коли не стало бабусі й дідуся, які ним опікувалися, хлопця направили до школи-інтернату. Далі були навчання у коледжі й нелегкі життєві випробування. Федір рано втратив і батьків, а згодом — сестру. І вони з братом Василем залишилися удвох, сиротами. Але попри все, він завжди тримався гідно, мужньо, з тихою внутрішньою силою, яку помічали всі, хто його знав", -  розповіли про Героя у громаді.

Сьогодні за Федором гірко сумують дружина Христина, брат Василь, рідні та всі, хто знав цього щирого, світлого хлопця. Їхній біль розділяє вся громада.

Щем і глибокий біль супроводжували траурний кортеж, що мовчки рухався вулицями рідного села.

"Вічна пам’ять Герою України. Нехай Господь дасть сил родині пережити непоправну втрату. А світла пам’ять про Федора — сильного, мужнього, відданого — назавжди житиме у серцях людей, заради яких він стояв на захисті нашої держави", - додали у громаді.