Після 24 лютого зрозумів, що має бути на передовій. Чоловік розповів, чому білий халат замінив на піксель, які найчастіше поранення і хвороби у бійців, та що сниться щоночі, пише "Суспільне". 

"Сальва" – позивний тернопільського хірурга, Володимира Лісовського. Понад рік він не у своєму кабінеті головного лікаря районної лікарні, а на передовій рятує життя бійцям.

"23 лютого я запросив до нас районного комісара, бо вже було відчуття, що ось-ось війна. Ми поговорили, розійшлися, а вночі війна о 4 годині. Щось в середині просто обірвалося, певно дві-три ночі не спав зовсім, дивився в стелю і зрозумів, що це війна батьків, а не дітей. Я мушу йти на фронт, щоб не йшли мої діти, хоча в мене дочки. Це мій обов’язок конституційний", - відзначив Володимир Лісовський. 

Обов’язки головного лікаря передав заступнику і 26 лютого став у чергу до військкомату. Коли через кілька днів був офіційно заснований 16 окремий стрілецький батальйон ЗСУ, Володимир Лісовський пішов туди медиком.

"Були прориви в Запорізькому напрямку і нас в Дніпрі розвернули. Зразу кинули на першу лінію. І цивільна людина, коли приїжджає, коли одразу потрапляє під бомбардування, під обстріли, то це трошки шокуюче. Те, що ми побачили під час обстрілів, ми практично не були готові. Обстрілювали день і ніч. Постійно. І ми так розміщені, що за нами ставала артилерія. Артилерія відстріляє, поїде і одразу йде відповідь по артилерії. До нас також випадково прилітало. С-300 прилетіло чотири в наше місце дислокації", - зауважив військовий. 

Володимир Лісовський каже, найгарячіше на Запорізькому напрямку було весною-літом минулого року. Найчастіше медики в батальйоні мають справи з різними захворюваннями бійців, а не з бойовими пораненнями.

"Хребет і коліна. Рвуться меніски. Дуже йшли дощі і там ґрунт такий слизький. А вночі, коли падають, травмуються коліна. хребти, то пішло загострення всіх оцих остеохондрозів. З бронежилетом і автоматом 22-24 кг, скочив в окоп, навантаження на хребет раз, другий, третій і сильні болі. З кишечником загострення, не всі звикли до такої їжі, інколи хочеться домашнього, рідкого не завжди можливо на передній край доставити. Через сильні дощі і обстріли доводиться кілька днів бути на сухпайках", - наголосив пан Володимир. 

Із бойових травм найчастіше трапляються контузії, на другому місці – уламкові і кульові поранення.

"Такий в мене був випадок, що наскрізь пройшло дві кулі і не зачепило ні одного важливого органа, ні кровотечі нічого", - розповів захисник. 

Володимир Лісовський заходить в районну лікарню. Дорогою до його кабінету – фото колег-лікарів, які також пішли на війну.

"Це наші працівники, які дехто служив, дехто ще служить. Лікар-анестезіолог, лікар-хірург, я. Всі на різних напрямках. З Олегом біля госпіталю в Запоріжжі чисто випадково зустрілися, я привіз бійців, він також так сконтактували. Защеміло", - наголосив медик. 

В кабінеті Володимира Лісовського – пакунки. Лікар розповідає, це медикаменти, які з початку війни допомагають закупити друзі та волонтери.

Чоловік каже, на передовій дивує вміння бійців сміятися в найважчих обставинах

"Жартують. Тут живіт порвало, а вони жартують: "Щоб там нічого тільки б не зачепило, подивіться нормально!". Куля висить збоку, а він каже ще кілометр пробіг, а всі ноги в уламках від гранатомета. Вони повинні бути впевненні, що якщо вони потрапляють до нас, якщо вони вже попали до нас, то вони будуть живі – це найбільше мене турбує", - відзначає Володимир Лісовський. 

Володимир Лісовський на кілька днів приїхав до Тернополя. Лікар каже, навіть вдома війна сниться щоночі.

"Був випадок – 12 людей потерпілих, троє поранених, один – смертельно поранений. Ця пам'ять, що він помер. Можливо, щось більше можна було б зробити. Воно осідає. Війна сниться, війна сниться кожну ніч. Завжди кажу хлопцям, коли лікар не зайнятий, або лікар добу спить – це дуже добре. Значить, на позиціях все нормально, поранених нема, всі здорові. Кажу, що завжди моліться, щоб лікар був не зайнятий", - підсумував медик. 

Усі реакції:

7Ірина Моргун та ще 6