Поки справжні регіонали, які дійсно підлягають під люстрацію, оскільки займали держпосади, живуть собі в мирі і спокої, навіть при давніх посадах, відомий екс-регіонал поїхав до АТО вже вдруге. Ця інформація передана Павлом Дмитровичем Федиком в телефонному режимі. Деякі деталі розмови звучали нечітко, тому вони не описані тут.

«На даний час я перебуваю в камері слідчого ізолятора м. Старобєльська, на вул. Кірова, №65, кімната 44.

 27 жовтня я виїхав у відрядження, делеговане Тернопільською обласною радою і завізоване головою Тернопільської обласної ради Хомінцем Василем Петровичем. Спонукала до поїздки заява Георгія Костянтиновича Туки, що «жахнувся , побачивши,у яких умовах перебуває батальйон «Тернопіль» - а саме: на 20 квадратних метрах у неотоплюваному приміщенні розміщуються 20 наших військових, які поза цим також змушені готувати їжу на вулиці, оскільки немає для цього умов. Від великої кількості апаратури в приміщенні немає чим дихати, харчування теж немає нормального. Крім того, охорона місця розташування батальйону бажає термінового покращення.

28.10 увечері мене зустрів друг Юрій Миколайович Клочко , колишній унсовець, з яким потоваришували ще минулого року, під час спільної оборони дому Юрія, на якого напали ополченці. У нього ж і заночував».

29.10. Павло Федик зустрівся з начальником Головного управління МВС Покиньбородою Юрієм Миколайовичем в Луганській області, а також Топольцевим Миколою Сергійовичем ( відповідальний за міліцію в м. Лисичанську) – було обговорено проблеми з «тими, кто отвечает за порядок в городе». Викликались заступники, однак Топольцев констатував, що і сам не знає, де тримати батальйон і що цю проблему наразі вирішити складно.

Далі розмова йшла про колишнього очільника міліції Науменка – «человека, которий не терпит насилия», однак який реально торгував металом, наркотиками, покривав убивства. Науменко також прикривав Дунаєва (кличка «Дуся») і є інформація, що Дунаєв брав гроші з бюджету і через свою фірму (ймовірно не одну) мав цілу схему – «відновлення з держбюджету» - начебто ремонтував-обновлював державні установи у місті, а насправді «прокручував великі гроші і мав зв'язок з ополченцями, що виражався у матеріальній їх підтримці.

Також того дня Павло Федик мав зустріч з Лішик Ольгою (заступник Г.Б.Туки із соціальних питань) і домовились про зустріч наступного дня).

Однак того вечора у Сватові (Лисичанська область) вибухнули військові склади і Г.Б. Тука поїхав туди.

На наступний день –30.10.- запланована поїздка до Туки зірвалась, Покиньбороди Ю. не застав, однак віддав пані Лішик своє резюме, оскільки планував влаштовуватись на роботу до Лисичанської ОДА.

З ОДА вийшов спокійно, а не так як писали в ЗМІ, що ніби «його вивели під руки і він хамив». Наступного дня планував їхати до Сєвєродонецька, але у друга зламалась машина і, забігаючи наперед (до суботи 31.10) її так і не вдалось полагодити. Також у п’ятницю 30.10 домовився у ліцеї , який готує кухарів у Лисичанську, про те, що там будуть готувати гарячу їжу для хлопців із батальйону «Тернопіль». Хоча насправді цим питанням мав займатись Гайтко Дмитро, заступник командира батальйону .

31.10 в суботу зранку машина й надалі залишалась поламаною і Павло Федик йшов у напрямку зруйнованого кафе «Застава» в м. Лисичанську, яке стоїть при дорозі, що веде до Сєвєродонецька. Дорогою порозмовляв із велосипедистом, який поскаржився, що нещодавно ополченці обстріляли його хату. Павло порадив звернутись до міліції, та хлопець дав зрозуміти, що населення їй не довіряє.

Далі до них підійшов незнайомий чоловік, і Павло звернув увагу , що в нього під курткою виглядало приховане дуло автомата Калашнікова. Весь похолодів, боячись себе виказати, оскільки зрозумів, що це ополченець.

«Ребята, укропов здесь нет? У меня задание к Пижону» (голуб у перекладі з французької) і щось пробурмотів про гранатомет…

Павло не розгубився і натякнув своєму першому попутчику: «Андрію, дзвони на 102», на що той сказав, що не має телефона. А між тим розмова продовжувалась – Михаїл Гапєєв, так звали чоловіка, мовив: « У меня оружия до хрена». Тож Павло, щоб себе не видати, вициганив у нього гранату, 5 рублів російських для зв'язку і 5 патронів (Гапєєв був інженером з Краматорська, воював у Югославії миротворцем) і почав діяти сам: зателефонував кільком знайомим: Бужинському , Олегу Полярушу і розмовляв з ними «блатним» російським акцентом – «Слыш, братан, мне машину подремонтировать надо, звони начальнику. Ты пришли мне бригаду с машиной к «Заставе»!

Також Павло Федик дзвонив начальнику міліції Топольцеву, однак той не зрозумів, чому Павло таким голосом говорить і не підтримав його.

Тоді Гапєєв , очевидно, сам вже щось запідозрив і сказав: «Ну ти оставайся тут, я тебе пришлю підмогу» і почав діставати автомат. Тоді Павло почав його просити, щоб він здав автомат і здався владі Лисичанська сам .

Але чоловік не реагував, тому Павло поспішив до нього з метою затримання та здачі в міліцію. Вдалось ногами обхопити його за пояс, але через те, що в самого на плечах був рюкзак, а спереду ще й закріплений ноутбук, то був досить неповороткий і, зрештою, в боротьбі відчув, що надовго не стане сил. Натомість люди проходили мимо, ніхто не реагував на Павлові заклики дзвонити на 102, навіть вибігала якась бабуся і просила, щоб вони «перестали драться».

Наступив момент, коли здавалось, що все втрачено - Гапєєв М. зняв автомат із запобіжника та вистрелив. На щастя, куля пройшла мимо стегна Павла, в той же час Гапеєв зубами вп'явся Павлові у палець правої руки з такою силою, що хотів його відгризти. Обоє вже себе не контролювали, Павло хотів вирвати йому око, в боротьбі вдалось вхопитись за ствол автомата, і, тягнучи його на себе, він спрямував дуло догори. За мить пролунав постріл, а з голови Гапєєва М., який раптово затих, пішла кров. Павло зрозумів, що сталось. Почав викликати міліцію. Крім того, був хлопець-свідок, який бачив усю бійку. Поки викликав міліцію та «швидку», то, замість того, щоб «попадати» на лисичанських, - додзвонювався до сєвєродонецьких, тоді його перенаправляли і це тільки затягувало час.

Швидка приїхала тільки через 20 хвилин (постріл стався біля 9 години). Загалом приїхало біля 30-40 військових (бригади прибували одна за одною, до прибуття швидкої) і ні в кого не виявилось навіть бинта , щоб перев’язати голову потерпілому. Згодом той отямився , а Павло мав тільки серветки при собі, тож ними і пробував спинити кровотечу.

До лікарні їхали теж довго, а операція, яка мала розпочатись негайно, почалась аж в 23 годині. Оперував молодий лікар. Результат, на жаль, був летальний.

У Павла Федика після сутички виявилась поламаною ліва рука ( яку в Лисичанську вправляли без знеболення, після чого наклали гіпс), травмований палець та численні забої на тілі.

Далі – міліція Лисичанська, незважаючи на наявність свідків, незважаючи на те, що Павло Федик з місця трагедії нікуди не тікав, міліцію та швидку викликав сам, незважаючи на те, що Павлові Федику вдалось затримати людину, яка йшла з Лисичанська до Сєвєродонецька з прихованою зброєю і з чітким завданням сепаратистського характеру, пред’явила йому звинувачення про умисне вбивство (і тим більше незрозуміло, чому в той же час почали множитися вигадки типу «мовляв у Павла Федика у власності є двокімнатна квартира, в якій знайшли велику кількість автоматів» тощо.

Адвокати (яких він вже змінив кілька) теж всі працюють на міліцію і відразу були не налаштовані, щоб «почути» його версію. Непримиренний до мафії, він давно перейшов їй дорогу і вона мстить йому безробіттям,- не дають жодної праці, зневагою перед людьми, обмовами, руками нечесних журналістів, приниженням його гідності.

Страждає сам Павло Дмитрович, а з ним і його рідні:85-літній батько дружини- незрячий інвалід першої групи і тяжко хвора, поважного віку дружина, страждає і донечка - учениця 7-го класу, яку зацькували діти за батька, хвора 85-літня рідна мати та й уся рідня. Він у тяжкому стані - фізичному і моральному, не має грошей ні на лікування, ні на адвоката, а йому загрожує багаторічне ув’язнення.

Перед його від'їздом на схід України сталась ще одна трагедія, у якій Павло Федик теж не винен, а чоловік потерпілої у ДТП претензій до водія машини Павла Дмитровича не має. Однак журналісти і тут відразу «зорієнтувались» - причиною поїздки на схід, на їхню думку, стало бажання Павла Федика втекти від відповідальності і в ДТП. Треба ще додати, що бачачи цю відвергу несправедливість з боку колег, було розпочато журналістське розслідування з цього приводу. Ось уривок публікації:

Потерпіла – мешканка села Мшанець, 1965 року народження.

За словами водія, жінка стояла посередині дороги і він її не помітив, оскільки його засліпило світло фар зустрічного автомобіля. Жінка від отриманих травм померла на місці автопригоди. У водія взяли аналіз крові для перевірки на вміст алкоголю. За попередніми даними, водій був тверезий і швидкості не перевищував.

Більше того, чоловік не намагався втекти з місця пригоди, як це зазвичай роблять впливові люди, які згодом планують уникнути відповідальності за скоєне. Павло Федик самостійно викликав необхідні служби на місце аварії. Правоохоронці лише на наступний день після ДТП дізналися, що один із її учасників є депутатом обласної ради, адже сам водій не розмахував "корочками", був людяний та спокійний.

Свідки аварії в один голос говорять про те, що водій не мав змоги уникнути зіткнення - потерпілі жінки були в неадекватному стані, вирішували стосунки прямо на дорозі. Окрім цього, Мшанець досі не освітлюється, а тому й не побачив загиблу у світлі фар зустрічного автомобіля.

Наші журналісти беруться за розслідування обставин цієї пригоди, адже масовий резонанс не дає бути осторонь, а кількість спекуляцій цією інформацією лише змушує нас зрозуміти, що без об'єктивного втручання ЗМІ справі не існувати.

Закликаємо колег долучитися до нашого розслідування на партнерських умовах. Адже у місті майже кожен сайт передрукував інформацію про аварію, проте жоден не вдавався в деталі справи. Більше того, нехтуючи журналістською етикою, видання звели матеріали до брудних спекуляцій на біді кількох родин.

Не варто шукати політики там, де її немає. До слова, за минулий тиждень на Теребовлянщині зареєстровано 5 смертельних випадків на дорогах.

Павло Федик звертається до громадськості і особливо до тих, хто відрядив його, щоб йому:

1. Надали належну правову допомогу.

2. Забезпечили належне лікування (травмований зубами загиблого палець гноїться, немає перев’язувального матеріалу, а виділення з рани є інфікованими, оскільки в Павла Федика ГЕПАТИТ групи С.

3. Він не здійснив умисного вбивства громадянина Гапеєва Михайла, а спробував затримати озброєну автоматом Калашнікова людину, котра йшла в напрямку з Білої Гори до Сєвєродонецька (очевидно, в Білій горі мав напарників, у яких заночував, бо дуже тяжко накульгував на ногу). Дивно, але міліція і досі не може знайти місця його ночівлі.

4. І хто знає тепер, чому в ніч з 13 на 14 листопада 2015 р. АТО було обстріляно 30 разів?... Можливо, якби інформація про затримання

 сепаратиста дійшла до потрібних вух, цьому можна було б зарадити?

Прошу Вашої підтримки.