"Чесно, нема сил писати все, що на душі. Про повні возики розкішних продуктів, ніби їдять востаннє в житті, про червону ікру і бухло. Моя подруга написала про це чудово, дослівно і я підписуюсь під кожним словом. Я залишу в сторіс. про підсумки року я теж не писатиму. Бо там сотні імен, які не повернулись з полону, десятки друзів, які не повернулись з позиції, сльози і опущені очі бо не змогла зібрати достатньо, щоб вберегти чийогось сина. Багато розчарування, багато падінь, багато відчаю і розуміння. І це не про рік. Це про втомлене населення. До Народу питань жодних. Подивіться без емоцій, без розуміння що це ви, без упереджень на свої дії та життя. Ворога я розумію. На те він і ворог. А от своїх не завжди. Святкуйте скромно. Життя одне, так. У нас теж. І ні, не ми обрали жити його так. Просто тисячі пар байдужих очей воліють дивитись в підлогу чи взагалі звисока. Бо нас туди не посилали, хоча й назад нас вони не чекають. Чекає тільки мама. У мене є Мілка з притулку, у мене є теплий дім, у мене є гідне життя та його результати. Це все, що потрібно для справжнього свята. І для справжнього життя", - відзначила захисниця з Тернопільщини.