У березні 2014 року для допитів його викрали росіяни, пише "Суспільне". 

Після того, як капелану вдалося виїхати з окупованого Криму, він працює з українськими бійцями на сході — їздить з молитвою на різні напрямки.

Зараз Микола Квич — координатор відділу військового капеланства при Тернопільсько-Зборівській архиєпархії УГКЦ.

Він опікується родинами загиблих захисників України.

"У 2004 році я опинився в Криму і отримав від владики декрет, що я - військовий капелан для Військово-Морських Сил. З того часу почалося моє служіння капелана. Наше кредо – "Бути поруч". У 2014 році, коли росія почала війну — я був у Севастополі. Ситуація була складною і кардинально змінювалася. Було видно, що цілу Україну очікує щось неприємне. Я намагався робити все, щоб підтримати наших воїнів у Криму. Росіяни мене викрали, бо я не допомагав нашому війську. Посилився контроль й через нещодавній майдан, боялися подібного у Севастополі. Хоча і там були міні-майдани, та не такі бурхливі. За мною стежили, бо я був біля військових. В моїй квартирі провели обшук і мене просто з каплиці забрали у відділок для допитів. Ми були в меншості і це нонсенс, але так було. Більшість жителів регіону були російськомовні. Тому, коли хтось розмовляв українською — були суперечки щодо того, чому ми тут і чому розмовляємо українською. Ми відповідали, що ми — на території України і це наша мова", - пригадує Микола Квич. 

Чоловік був у Криму головним військовим капеланом Одесько-Кримського Екзархату, координатором на території Криму. З ним співпрацювали священники з Ялти, Євпаторії.

"У Севастополі я працював, як капелан не тільки з військовими частинами, а й на кораблях, в Академії Військово-Морських Сил, коледжі та ліцеї. Капеланство там не завжди сприймали, але ми старалися бути корисними для наших воїнів-моряків. Виїжджав із Криму я з дозволу свого єпископа, бо самовільно не міг залишити ту територію. Якось Бог заопікувався тим, що я мав змогу виїхати. Якщо би це сталося на день пізніше, то навряд чи я би виїхав", - каже капелан. 

Сьогодні на Тернопільщині Микола Квич більше працює з родинами військових, які загинули. 

"Зараз рідко їжджу в зону бойових дій, але працюю тут з родинами полеглих, які теж потребують моральної підтримки. У нас є визначені дні й місця, ми збираємося з ними і проводимо богослужіння, а потім надаємо морально-психологічну підтримку. Завдяки Митрополиту Василію Семенюку, який допомагає і фінансово, організовуємо для цих родин реабілітацію в Зарваниці. Для багатьох родичів полеглих бійців час зупинився, вони не бачать перспективи в майбутньому, усі плани поламані. Таких людей треба мотивувати. Тут важливо добре розбиратися у психології людини, щоб не нашкодити", - відзначає Микола Квич.

{youtube}ltU0DDubWgU?si=tIUa_6DIYX9cVkRg{/youtube}