У 2021 році бережанська ратуша потрапила до переліку більше сотні пам’яток культури, які належало реставрувати за президентською програмою «Велике будівництво». Тоді ж розпочали роботи. Підрядники провели гідроізоляцію фундаментів, встановили колодязі, частково зняли стару бляху на даху і почали накривати його фальцевою листовою сталлю, пише ВЗ. 

У січні 2022-го реставрацію пам’ятки продовжували. Але в лютому почалася велика війна, кошти з «Великого будівництва» пішли на оборону країни. І навіть за таких умов у Бережанах власними силами і з допомогою волонтерів намагалися оновлювати цю своєрідну візитку міста. Водночас зверталися у Міністерство культури і переконували: на півдорозі реставраційний процес зупиняти не можна, бо це дасть зворотний ефект. У Мінкульті зважили на аргументи, і у листопаді Державний історико-архітектурний заповідник у Бережанах (до складу якого входить ратуша) було відібрано для продовження реставраційних робіт, він отримав часткове фінансування. Завдяки цьому заново перекрили годинникову вежу із заміною пошкоджених дерев’яних елементів, заново перекрили частину даху.

"Ми вдячні за розуміння з боку держави, а також міської ради, яка виділила співфінансування для цього проєкту, — каже кореспондентові «Високого Замку» в. о директора Державного історико-архітектурного заповідника у м. Бережанах Ірина Мигович. — Сподіваємося на подальшу злагоджену співпрацю. Треба віддати належне і робітникам, які в екстремальних умовах, за будь-якої погоди, продовжували працювати".

Як і було передбачено кошторисом, годинникову вежу старовинної бережанської ратуші покрили міддю. Цей матеріал, хоч і дорогий, зате довговічніший. Хотіли зробити ремонт ґрунтовно, на десятиліття, а не на рік-два. І це бережанський загал оцінив, люди тішилися, що навіть у війну будуємо-відновлюємо.

Однак не всі громадяни розуміються на технологічних нюансах, тому дехто, здалека побачивши яскравий блиск верхівки вежі, почав у соцмережах «розганяти зраду». Одні іронічно казали про «ніякий вигляд», про «золоті куполи», з якими ратуша начебто втратить історичну цінність, а місто — свою привабливість. Інші називали виконану роботу «несмаком», радянським совком, підозрювали марнотратство і натякали на притягнення винних до відповідальності. Пояснення реставраторів місцеві критики до уваги не брали.

"Мідь — найкращий матеріал для покриття будівель, — каже доктор мистецтвознавства, професор Львівської національної академії мистецтв, заслужений діяч мистецтв України Ростислав Шмагал.. — Колись так і робили, а вже потім винайшли її частковий замінник — дешеву цинкову бляху, яка нерідко є не якісною, іржавіє. Мідь це, як мовиться, на віки! Кілька років тому Домініканський собор у Львові, вхідний собор до Підгорецького замку покривали саме таким матеріалом. Це робив найвідоміший реставратор металу в Європі, який має венеційський сертифікат."

Міддю покривали не тільки церкви, а й громадські споруди. Як на мене, і на бережанській ратуші мала би бути тільки мідь. Буквально через пів року вона окислиться, і ця покрівля із «золотого» набере благородного коричневого кольору.

Мідне покриття, продовжує Ростислав Шмагало, ще й випромінює позитивні енергетичні хвилі. А от цинкова бляха на кілометр дає негатив. Серед простих людей про це мало хто знає. Добре, що у Бережанах знайшли кошти і використали мідь для покриття ратуші.

"Тернополяни" писали, що У Бережанах влаштували хейт через позолочену вежу ратуші.