Про це на власній сторінці у Фейсбук повідомив дослідник та науковець зі Збаража Руслан Підставка.
"У своїй книзі "Заповідаю Вам Україну" Кирило Осьмак пише, що "у липні 1915 року я поступив на службу у Відділ допомоги біженцям, які постраждали від Першої світової війни, Комітету Південно-Західного фронту Всеросійського земського союзу і поїхав на Тернопілля. Спочатку завідував харчовим пунктом у місті Збаражі, потім − харчовим загоном у місті Скалаті, згодом став завідувачем збаразькою пекарнею, яку сам і збудував. Саме в Збаражі, як зазначає сам автор, він зустрів "свою долю - волинянку Марію Юркевич. Вона, слухачка Санкт-Петербурзьких Бєстужівських вищих жіночих курсів, служила у Комітеті з кінця серпня 1915 року. З жовтня того ж року завідувала дитячими яслами для дітей, батьки яких загинули на війні", - відзначив Руслан Підставка.
За словами науковця, вже сам факт, що така відома людина, яка віддала своє життя за волю і Незалежність України і була замордована у "сумнозвісному Володимирському централі", була пов'язана зі Збаражем, вимагає більш детального дослідження.
"Яку пекарню збудував К. Осьмак, де вона знаходилась, що це за дитячі ясла, де завідувачкою була його майбутня дружина Марія Юркевич - поки що не відомо.?! Але маю надію, що в скорому часі все з'ясується", - наголосив Руслан Підставка.
До слова, Осьмак Кирило Іванович (1890–1960) – вчений-аграрій, громадський та політичний діяч національного відродження.
Кирило Осьмак прийшов на світ 9 травня (за старим стилем – 27 квітня) 1890 року в полковому козацькому містечку Шишаки Миргородського повіту на Полтавщині в багатодітній селянській родині.
Уперше Кирило Іванович був репресований за розповсюдження нелегальної літератури, коли в 1911 році двадцятирічним студентом першого курсу Московського сільськогосподарського інституту (колишньої Петровської сільськогосподарської та лісової академії) був на короткий час висланий «градоначальником» за межі Московської губернії.
З 1911 року стає кореспондентом, а в 1918 році – редактором агрономічного часопису «Рілля».
Під час Першої світової війни, з липня 1915 року, декілька місяців працює на Тернопіллі.
12 січня 1916 року в Києві у Златоустівській церкві бере шлюб зі слухачкою Петроградських Бестужевських вищих жіночих курсів – Марією Василівною Юркевич.
У грудні 1916 року Кирило Іванович одержує диплом інженера-агронома Московського сільськогосподарського інституту та на початку 1917 року, під час революційних подій, повертається до України.
5 березня 1928 року Київським окружним відділом Об’єднаного державного політичного управління, згідно зі ст. 54 арт. 11 Кримінального кодексу, К.І. Осьмака було звинувачено в антирадянській роботі.
2 березня 1930 року Осьмака етапують до Москви і звинувачують в націоналістичній діяльності.
23 вересня 1930 року за рішенням Колегії ОДПУ він ув’язнений на три роки до концтабору на залізничній станції Пінюг у Кіровській області.
В березні 1933 року був звільнений з концтабору.
29 січня 1938 року в с. Катіно Рязанської області, де Кирило Іванович працював агрономом місцевого колгоспу, він був знову заарештований і звинувачений у підготовці терористичного акту на Сталіна та проведенні антирадянської агітації перед виборами до Верховної Ради СРСР. Після арешту чоловіка дружина, не витримавши горя та наклепів директора школи, де вона викладала німецьку мову, наклала на себе руки.
