Дівчина впродовж 3 років наполегливо займалася у Малій академії наук України та досягла неабияких результатів.

«У 9 класі вона перемогла на обласному етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт слухачів МАН, поїхала до Києва захищати свою наукову працю, і зайняла третє місце. Наступного року юна дослідниця повторила свій успіх, правда, захист відбувався онлайн, а в 11 класі, виборюючи перемогу серед 14 учасників у секції «Фольклористика», отримала диплом про зайняття другого місця. Такий успіх був зовсім не випадковим», - розповіли у Збаразькій міській раді.

Софія Горпинюк розповіла, що захопилась науковою працею через близькість теми, оскільки її бабуся і дідусь переселені із Любачівщини і Надсяння.

«Перша моя робота стосується жартівливих, весільних пісень Збаражчини, їх семантики, функцій, локальних особливостей. Друга – присвячена ролі рушників у весільних обрядах Збаражчини і Закерзоння, асиміляційним процесам, яким вони піддавались. А остання називається «Вівати переселенців із Закерзоння: функціонування, поетика (на основі польових матеріалів)», - розповіла Софія Горпинюк.

Більшість інформації потрібно було знаходити серед переселених людей, які ще пам’ятають культуру і традиції своїх предків.

«В основу наукових праць лягли розповіді Софіїної бабусі Марії, батьки якої походять із села Старий Люблинець, що на Любачівщині, та інших довгожителів, їхніх нащадків. Довелось багато спілкуватись із знайомими, сусідами, представниками кожної етнічної групи із Закерзоння – Лемківщини, Любачівщини, Надсяння та Холмщини. Людей з Підляшшя на території Збаражчини молода науковця не знайшла, оскільки, вони в основному були переселені в інші регіони, зокрема на Волинь», - поділилися у міськраді.

Для роботи дівчина також використовувала багато книг, словників, архівних матеріалів.

«Своєму успіху я, перш за все, завдячую моєму науковому керівнику Наталі Янівні Стасюк. Без її конструктивних порад, потрібних настанов у мене навряд чи вийшло б написати працю такого рівня. Пишаюсь тим, що мої старання були високо оцінені журі цього всеукраїнського конкурсу. Маю надію, що мої знахідки стануть у нагоді для наукових праць великих вчених. Адже, як мені відомо, вівати ніким не були досліджувані, навіть знаний фольклорист Володимир Гнатюк, який вивчав дрібні пісні, віватам не приділяв особливої уваги», - розповіла дівчина.

Наука – не єдине захоплення Софії. Впродовж останніх років учениця двічі здобула першість у Міжнародному конкурсі з українознавства для учнів 8-11 класів, також має премію імені Богдана Лепкого.

Молода збаражанка старається бути небайдужою до громадських справ, під її керівництвом два роки діяв учнівський парламент школи, вона брала участь у «Школі лідерства та відповідальності» волонтерського проєкту БУР.

За активну громадянську позицію, вірність ідеалам молодих українців, вагомий особистий внесок у розвиток державотворчих процесів керівники Тернопільської обласної адміністрації нагородили її подяками, грамотами, двічі – відзнакою «Гордість Тернопілля».