Млинки – четверта в Україні та 67-ма у світі за довжиною печера. Відкрили її випадково у 1960-тих роках. Відтоді там здійснили чимало експедицій, знайшли декілька районів та стали проводити екскурсії для туристів.
Люди з різних куточків України приїжджають на Тернопілля, аби на кілька годин поринути у дивовижний світ підземних шахт, кристалів та кам’яних хвиль.
Цікаві факти про Млинки:
- - у лабіринтах підземелля мешкає 7 видів кажанів;
- - кристали гіпсу з'являються дуже повільно. 1 міліметр може рости тисячу років;
- - на сьогодні довжина печери складає майже 54 км. Досліджена вона як мінімум лише на третину. Експедиції проводяться дотепер.
Інструктор "Турклубу Тернопіль" Віталій Прохоров вже 7-мий рік працює провідником у печері Млинки. За цей час він провів не один десяток екскурсій та може розповісти багато цікавого про це загадкове місце.
Про випадкове відкриття печери, галюцинації під землею, туристів, що застрягали у вузьких ходах, а ще – про крилатих жителів підземелля, Віталій Прохоров розповів журналістці "Тернополян".
Що у жодному разі не можна виносити з підземного світу, чому заборонено торкатися кристалів та дихати на кажанів – далі у матеріалі.
на фото Віталій Прохоров з туристкою
Віталій, я знаю, що Ви вже не перший рік працюєте у сфері туризму. Для початку розкажіть, як давно водите людей у печеру? Та в чому, власне, полягає робота провідника?
Вперше в печеру Млинки потрапив у 2012-му році. Відтоді захопився спелеологією. Першу свою групу завів в печеру (і вивів) у 2014-му році. Відтоді активно проводжу екскурсії в Млинки. По суті, робота провідника в нашій печері нагадує роботу звичайного екскурсовода, але... потрібно бути трохи педагогом, трохи психологом, трішки рятувальником, трішки професором, зовсім трохи Вірастюком, а деколи навіть Вангою, щоб передбачити що, де, коли і з ким може статися в печері.
Важливо, щоб люди отримали задоволення від печери. Все дуже індивідуально: одні люблять ходити по широких галереях і милуватися красивим вбранням печери, інші ж – кайфують від проходження різних перешкод. Тому мені, як провіднику, потрібно вміти відчувати бажання туристів і поєднувати це з їх можливостями.
Кажуть, що колись на місці печери було море. Що знаєте про це?
Млинки – це печера гіпсового походження, яка формувалась мільйони років і формується далі – частина процесів триває по цей час. Гіпси в природі утворюються на дні мілководних, добре прогрітих лагун. Близько 17 млн років тому більша частина сучасної України була дном величезного Сарматського моря, яке простягалося від Кременецьких гір до Аральського моря (в Казахстані).
На півдні нашої області ділянка моря була дуже мілкою, тому добре прогрівалася сонцем. Вода випаровувалася, а твердий гіпс осідав і нашаровувався. Місцями такий пласт сягає товщини 50-ти метрів. Саме в цих пластах гіпсу пізніше і сформувалися печери Дністровського регіону, у тому числі і Млинки.
Я впевнена, більшість наших читачів чули про Млинки, та все ж, давайте детальніше розкажемо про це унікальне місце. Як відкрили печеру та в чому її феномен?
Наприкінці 18 – на початку 19 століття на безіменному струмочку, що протікав біля печери, збудували водяний млин. Тоді місцеві назвали річечку Млиночки, а хутір, що виник неподалік – Млинки. Згодом поселення приєднали до села Залісся і назва "Млинки" зникла з карти, згадка залишилась лише у назві печери.
Печеру Млинки відкрили випадково. На місці входу в ХХ ст. був кар’єр з видобутку гіпсу, який після Другої світової війни припинив роботу. В 1962 році двоє учнів з сусіднього села Угринь прийшли на місце кар'єру і знайшли там вузькі довгі ходи, але зайти до них побоялися. Про побачене вони розказали своєму вчителю Михайлові Білю, який вів краєзнавчий гурток. М. Біль разом з гуртківцями прийшли до печери, зробили опис вхідних залів і пройшли перші декілька метрів печери. Про своє відкриття написали невеличку замітку в місцевій газеті. Цією заміткою зацікавились краєзнавці з Тернополя (теперішній клуб спелеологів "Поділля"). З того часу почалося вивчення печери.
Млинки четверта в Україні та 67-ма у світі за довжиною печера. Це одна з перших печер на території України, де проводяться екскурсії (практично з моменту відкриття у 1962 році).
Декілька слів про екскурсії. Як довго вони тривають та наскільки складні?
Екскурсії в нашій печері по тривалості діляться на 2 типи: звичайні (орієнтовно 2,5-3 год) та подовжені (близько 5 год). Складність може бути різною та залежить від побажань і фізичного розвитку учасників групи. Але слід знати, що маршрутів, де треба просто йти на "двох рівних" ногах, в нашій печері немає. Навіть в найпростіших ходах доведеться ставати на четвереньки, перелазити каміння тощо.
Понад 50 кілометрів ходів… Напевно, в печері можна надовго заблукати. Чи були такі випадки?
Найдовші пошукові роботи у Млинках тривали близько 56 годин. Тоді загубилися діти на змаганнях, але їх вчасно знайшли. А так, якщо хтось і пропадав, то на годин 5-6.
А от в печері Озерна на Борщівщині чоловік блукав 3 дні. Це була звичайна чергова експедиція з пошуку нових районів. Одного ранку один з учасників залишився в підземному таборі на чергуванні. Коли всі пішли працювати, він вирішив прогулятися. Відсунув камінь і випадково попав у новий район... Були організовані масштабні пошукові роботи, які тривали 3 доби. І якби він не вийшов у відому частину печери, все могло б закінчитися плачевно.
В Млинках є багато вузьких лабіринтів, де туристам доводиться заповзати у вузькі щілини. Чи були за Вашої практики курйозні випадки, коли люди застрягали в печері?
В усіх провідників час від часу бувають невдалі виходи. На початку моєї кар’єри був випадок, коли під час екскурсії чоловік застряг. Як зараз пам’ятаю, то був мій третій вихід в ролі керівника групи. Довелося виходити на поверхню, брати мотузки та витягувати його. Такі ситуації загартовують і дають тобі унікальний досвід. Чоловік провів в тріщині 2 години. Наразі такого не трапляється. Час від часу буває, що хтось легенько заклинюється. Тоді оцінюєш ситуацію, пояснюєш людям, що і як робити, куди ставити ноги та руки, яким боком рухатись. І все добре. Декому навіть подобається така пригода.
Наскільки я знаю, в печері окрім туристів можна зустріти кажанів. Усі ми чули страхітливі історії про них. А як насправді, їх там багато? Вони безпечні для людей?
В печері Млинки мешкає 7 видів кажанів. Всі вони занесені до Червоної книги України. Підрахувати їх важко, оскільки вони можуть бути по всьому лабіринту печери, наприклад, залітати в нерозвідану ділянку. Є навіть такий спосіб пошуку нових районів – за кажанами. Бачиш тріщину, куди летить кажан, чи кажанячий послід (як кажуть науковці, гуано), і намагаєшся туди прокопатися.
Кажани є абсолютно безпечними для людей. А от люди завдають непоправної шкоди для рукокрилих. Яскравим прикладом є печера Угринь, розташована за 2 км від печери Млинки. Раніше у ній зимували невеличкі колонії кажанів, а внаслідок вандальної діяльності людини колонія майже зникла. У 2018 році довелося встановити металеві двері на вході в печеру та навіть заборонити екскурсійну діяльність в холодну пору року, коли кажани впадають у сплячку. Такі заходи дозволили зберегти популяцію і сприяють її відновленню.
Під час екскурсії провідники розповідають для туристів цікаві історії, пов’язані з печерою. Поділіться найцікавішою.
Люблю розповідати історії з власного життя. Є одна, яку розказую майже завжди. Ви знаєте, що в печерах не можна ходити поодинці? На це є дві причини. Перш за все, якщо хтось травмується, то інший зможе вийти і повідомити про нещасний випадок, чим пришвидшить рятувальні роботи. А ще в печері можуть траплятися галюцинації: зорові чи слухові.
Всім здається, що тиша і спокій, коли немає ніяких подразників – це кльово. Можна відпочити і розслабитися. От тільки наший мозок так не думає. В печері немає так званого фонового шуму. Навіть коли вдома тихо, наш мозок сприймає якусь інформацію (звук вулиці, шум вітру тощо). В печері ж абсолютна тиша. Через такий "спокій" наш мозок сам собі придумує подразники. Одного разу в експедиції я залишився в таборі сам, щоб приготувати їжу. Десь після години перебування я почав "чути" виразний дівочий сміх у своїй голові. Сміх не счухав довгих хвилин 5. Дівчат в експедиції взагалі не було. Може то дух печери сміявся з мене? Було трохи не по собі. Я почав говорити до себе і сміх розвіявся. Не вірите мені? Приїжджайте і посидіть в повній темряві і тиші – перевірте.
На фото – Прохоров Віталій
А що потрібно для екскурсії? Назвіть три речі, без яких не можна йти у печеру?
Перш за все – налобний ліхтарик. Джерела світла в печері немає, його потрібно брати з собою. Також потрібно мати вільні руки, оскільки часто прийдеться присідати, повзти і продиратися через різні "шкуродери", тому ліхтар має надійно кріпитися на лобі.
Друга важлива річ, без якої не обійтися – це зручне взуття. Добре себе зарекомендували кросівки, кеди чи звичайні гумаки. Основна вимога до взуття: м'яка неслизька підошва. І ще один атрибут – гарний настрій. Я вважаю, що 90% запоруки успіху екскурсії складає налаштованість людей, які ідуть під землю.
А карта і компас потрібна? Напевно, запам'ятати усі ходи нереально.
А запам'ятовувати всі ходи немає сенсу... Я завжди наводжу аналогію з великим містом. Тут, по суті, все так само: є свої вулиці, перехрестя, провулки, назви. Звичайно, на початку поки не знаєш, що і як влаштовано, користуєшся картою і компасом. (GPS тут не ловить, на щастя для печери). Спочатку вивчаєш основні "проспекти", потім різні "вулиці" і "провулки" печери. Так поступово вивчаєш район за районом. І ще одне, коли в печері провідник каже: "Я знаю тут коротку дорогу", – налаштуйтеся на пригоду, адже короткий шлях завжди далеко не найлегший.
А як щодо води? Чи є вона у печері?
Зараз вода в печері є тільки в одному озерці, розташованому в Центральному районі Млинків. За розмірами воно невелике – 1 метр. Глибина – 15 см. Цю воду можна пити.
Що категорично заборонено робити в печері?
Задля збереження унікального середовища наших підземних лабіринтів, існує декілька простих правил, яких потрібно дотримуватися. Не можна виносити нічого з печери. Каміння, глина, кристали – усе залишаємо на своїх місцях. З печери можна виносити тільки дві речі. Перша – це сміття, залишене недобросовісними попередниками. Друга – емоції та враження.
Не можна чіпати кристали гіпсу, оскільки навіть найменший дотик може припинити їх ріст. Ростуть кристали гіпсу дуже повільно – 1 міліметр може рости тисячу років.
Печера – це місце зимівлі та ночівлі для кажанів, як я вже казав, в Млинках зустрічається 7 видів рукокрилих і всі вони занесені до Червоної книги України. Щоб зберегти їхні популяції, в холодну пору року не можна голосно кричати. Також не можна світити на кажанів яскравим світлом. І найважливіше – не можна дихати на них, оскільки від тепла кажани можуть вийти з анабіозу.
А чи є у Вас улюблене місце в Млинках?
Важко виділити конкретне місце, яке подобається найбільше. Кожен район цікавий по-своєму. "Еврика" – це масивні галереї з великою кількістю кристалів та плафонів пластинчастого гіпсу. На додачу можна вдосталь накататися на "Козацькій" гірці. Центральний район – місце, де можна насолодитися вузькими "шкуродерами" та розпорами різної складності. А для справжніх відчайдухів можна спробувати пройти "Бананову" тріщину. Хто побуває в "Східному", ніколи не забуде хід "Романтика", "Прес" чи "Фантазію". А в районі під назвою "Лабіринт Шукачів" розташована чи не головна візитівка печери, грот "Казка" з великою кількістю сталактитів і інших натічних форм.
Розкажіть, чи проводяться зараз експедиції в печері? Наскільки вона вивчена та як відкривають нові ходи?
Зазвичай щороку відбувається одна чи дві, часом і більше великих експедицій. Остання з них проводилась на початку березня, наступна запланована на початок травня. На сьогодні довжина печери складає майже 54 км. Останнє велике відкриття було у 2018 році – знайшли новий район печери, названий Угринським. В перспективі його хочуть об'єднати з вже згаданою раніше печерою Угринь.
По найбільш оптимістичних прогнозах, печера Млинки досліджена лише на третину. І хто зна, можливо скоро відкриють щось нове. Тут як пощастить. Можна роками працювати в одному напрямку і нічого не розвідати. А можна випадково відкрити відразу великий за довжиною район. Так у 2007 році, коли довжина печери сягала близько 30 кілометрів, відкрили район "Глобальний", довжина ходів якого складає 14 км. Це 25% від загальної довжини печери.
І на кінець, дайте поради тим, хто планує відвідати Млинки. Як підготуватися до екскурсії, що брати з собою та де зупинитись?
Якихось специфічних порад немає. Досить мати зручне взуття, гарний настрій і трохи фізичної витривалості. Зупинитися можна в декількох хостелах, які розташовані неподалік входу в печеру. Ми приймаємо туристів у нашій "Спелеохаті" – комфортному хостелі у селі Залісся. Там завжди тепло, працюють кваліфіковані гіди та смачно годують. В нас можна взяти в оренду комбінезони, ліхтарики та наколінники для екскурсії, а ще – купити на згадку оригінальний сувенір.
Довідково. Печера Млинки розташована в с. Залісся Чортківського району Тернопільської області.
Як дістатися? Власним транспортом, або потягом. Найближча залізнична зупинка називається "с. Залісся". До неї можна добратися на поїзді "Тернопіль – Іване-Пусте" (на період карантину тимчасово не курсує). Крім того, можна їхати на Чортків, а звідти – громадським транспортом чи на таксі.
Інтерв’ю підготувала журналістка сайту "Тернополяни" Юлія Швець. Фото надані Віталієм Прохоровим та "Турклубом Тернопіль". При передруці матеріалу гіперпосилання у першому абзаці на сайт "Тернополяни" є обов’язковим!
