Сьогодні голова Чортківської райдержадміністрації Володимир Шипітко спільно із головою Чортківської районної ради Марією Чупрій та начальником відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області Михайлом Сташківом привітали із 100 -літтям Євгенію Онуфріївну Шумку, жительку міста Чорткова.

Дивлячись на цю життєрадісну, жваву, привітну, говірку жінку, важко повірити, що за її плечима вже сотня прожитих літ. Вона вразила своєю позитивною енергетикою, виразним декламуванням власних віршів. Пані Євгенія сміялася і охоче відповідала на запитання візитерів. Добру вдачу жінка зберегла, незважаючи на непросту долю.

Найбільше щастя ювілярки – це родина: 2 дітей, 4 онуків та бабусина потіха – 4 правнуки. Мабуть саме любов і є тим еліксиром її довголіття. А ще – молитва, жінка багато знає молитов і вірить у Бога.

Народилась пані Євгенія у селі Угринь. Відмінно навчалась у місцевій початковій школі, її неодноразово запрошували на навчання до Чортківської гімназії, втім ні батько, ні дідусь дівчинки не дозволили їй змінити місце навчання. Мотивували це тим, що «незабаром почнеться війна»… До Чорткова разом із чоловіком переїхали у 1956 році, де власноруч збудували будинок. За своє довге життя жінка встигла попрацювати на багатьох роботах: починала із швейної фабрики, потім у дитячому садочку, у пожежній частині, на птахофабриці.

«Дякую Господу Богу за ласку, за стільки років життя, за внуків та правнуків! Я жодного разу нікуди не пішли і не поїхала, перед тим не помолившись», – зауважила ювілярка.

Попри поважний вік, пані Євгенія неабияк здивувала візитерів – продекламувала напам’ять декілька віршів, один із яких – її власний.

Публікуємо вам уривок її власного вірша:

«Україно рідна, калиновий гаю,

Як рідну матусю я тебе кохаю

Ті лани широкі, втоптані стежками,

Що батьки ходили босими ногами.

…

Веселка п’є водичку, сонце зустрічає

Краса твоя, Україно, кращої немає

А біля села втомлений лелека

Гніздо поправляє

Він облетів світ широкий – кращого немає.

Ті ліси безкраї з старими дубами,

Що так прошуміли буйними вітрами».