"Нащадки відомих з ХІІІ-ХІV ст. (1223 р. - Юрій Несвізький, 1387 р. - Іван і Григорій Несвізькі) князів Несвізьких, що отримали своє прізвище від Збаража на Гнізній і відомі з другої половини ХV ст., були древнім православним родом і, найбільш вірогідно, походили від турово-пінських Рюриковичів (або чернігівських Ольговичів). „Перші“ Збаразькі, як наприклад, Солтан (Семен ІІ, 1472) Васильович, ще були похоронені в Києво-Печерському монастирі, але, за дослідженням Н. Яковенко, з 1570-х вони переорієнтовуються з Києва на Збараж. Наприклад, вписаний до пом’яника Києво-Печерського монастиря, як доброчинець, охрещений в православному обряді, кременецький староста Миколай Андрійович (†1574), найвірогідніше уже був протестантом (кальвіністом) і похоронений у Збаражі (не в храмі), - відзначив Руслан Підставка. - Релігійно-політична кон'юнктура та перспектива розширення маєтків „посприяли“ переходу окремих Збаразьких на католицизм, але, оскільки, в другій декаді ХVІ ст. великої популярності набирає протестантизм, то певна частина князів одразу прийняла саме цю течію (зокрема, кальвінізм і лютеранство). Брат Миколая, Стефан Андрійович, охрещений також у православному обряді, з 1560-х вже кальвініст, а перед смертю († 1585) католик-конвертит, похоронений у кафедральному соборі Вільна; їх брат Юрій Андрійович - православний, потім католик-конвертит, згідно заповіту (1579 р.), був похований у римо-католицькому замковому костелі на Княжій горі Ст. Збаража у 1580 р.; інший брат Владислав Андрійович — спочатку православний, а потім — аріанин (вчення Арія ІV ст. н.е. частково відродилося в ХVІ ст. у вигляді социніанства, як однієї з течій протестантизму); Петро Стефанович († 1569) — охрещений у православному обряді, згодом — кальвініст; Константин Владиславович († 1590), як і батько, - аріанин, а його брати Петро і Стефан Владиславовичі (†1602) — ортодоксальні лютерани; дочки Юрія Андрійовича від Щесної Насіловської — католички (Маруша і Анастасія), а від Варвари Козинської — православні (Гальшка і Катерина)".

За словами науковця, окремої уваги заслуговують „безпосередні“ власники Збаража (Януш, Кшиштоф і Єжи князі Збаразькі). Охрещений у православному обряді Іван Миколайович кн. Збаразький, судячи з подальших його дій та фундацій, „конвертувався“ у католицизм (скоріш за все, лютеранство) з чисто меркантильних міркувань. Віровизнання брацлавського воєводи Януша Миколайовича залишається спірним. За старими генеалогічними працями він, звісно, католик (перед 1579 р. В. Добровольська). Натомість Генрик Литвин вважає, що воєвода брацлавський був з 1603 р. уніатом (Litwin H. Napływ szlachty polskiej na Ukrainę, 1569-1648. Warszawa, 2000. S. 203), що категорично заперечує Збіґнев Анусік (Anusik Z. Szlachta polska na Ukrainie w latach 1569-1688. Kilka uwag na marginesie książki Henryka Litwina // Przegląd Nauk Historycznych. 2002. R.I, nr 2. S. 248). Заповіт князя Януша на сьогодні не виявлено, але свідчення Петрушевича, що власне він відновив у Залужжі родинний монастир та збудував там муровану церкву, робить, як видається, припущення Литвина вірогідним.

"Варто взяти до уваги й те, що саме князю Янушу, Лев Войнич-Воронецький у заповіті 1601 р. передав коляторство над cпорудженою ним церквою у Татаринівцях, - наголошує Руслан Підставка. - Отримавши бажане, Януш Збаразький під кінець життя, де-факто, повернувся у віру предків і спорудив „на місці старожитного монастиря“ церкву Преображення Христового (Спаса), заповівши себе похоронити у Спаському монастирі на Залужжі. Чи виконали сини останню волю батька — точно сказати важко, але, скоріш за все, що ТАК! Похорон, незважаючи на величезні статки князя був скромним, а надгробні промови, якщо навіть і були виголошені, то спеціально не публікувалися. Під час приготувань до похоронів брата Христофора (†1627) Юрій Збаразький говорив: "Я не хочу помпезності і машкари, бо ЗА ПРИКЛАДОМ МОГО БАТЬКА і волі небіжчика – мертвому непотрібно маскараду і це тільки вульгарні наслідують"...

Щодо синів Януша, то, незважаючи на те, що їх мати Анна Четвертинська походить з споконвік православного роду нащадків київського князя (1093—1113) Святополка Ізя-славича, вони обидва були охрещені в римо-католицькому обряді. Їх тітка, Маруша Миколаївна (заміжня за Василем Загоровським) до кінця життя залишилася православною, а от Кшиштоф (†1627) і Єжи (†1631) Янушевичі так і були похоронені в домініканському костелі Св. Трійці у Кракові.
Тобто, у віровизнанні князів Збаразьких передував православний (схизматичний) період (ХV — перша половина ХVІ ст.), далі — протестантський період (друга половина ХVІ ст.) і, врешті, - римо-католицький період ( до 30-х рр. ХVІІ ст.). ХОЧА, І НЕ БЕЗ ВИНЯТКІВ