Спершу жінка в’язала та шила зайців, котиків, принцесок для своїх найрідніших людей – двох дочок. Та згодом у будинку умілиці стало затісно для м’якої краси, тож кожна нова лялька пані Ірини згодом почала переїжджати до нових господарів.

—  До творчості завше мала тягу. Оскільки я за фахом флористка, творю невеличкі композиції із квітів. Тільки квітковими букетами все не закінчується. Знайшлося трішки часу і на створення іграшок ручної роботи. Зайнялася рукотворами, оскільки маю маленьких дітей – двох дівчаток, для яких хотіла зробити щось м’яке та приємне. Хотіла, щоби мої чада гралися якісними забавками, які не схожі на ті, які на заводах штампують для магазинів. Якість в іграшках – найголовніше. Роблячи самотужки маленьку красу у дрібничках, сама обираю матеріали для рукотворів. До речі, започаткувала гарну зимову традицію – на свято Миколая обов’язково дарую своїм дочкам іграшки , створені своїми руками. Оскільки забавок вистачає удома, невдовзі почала продавати свої витвори, — розповіла Ірина Олещук.

Жінка додала, що при виготовленні ляльки вкладає у виріб частинку душі і теплоту рук. Виготовити дві абсолютно схожі іграшки не вдасться, навіть якщо використовувати однакові викрійки, тканини, вязання, тому що кожна лялька має властиві тільки їй душевність, теплоту, вигляд…

—  Мої іграшки – переважно в’язані. Якщо тваринки – котики, зайчики – в’яжу. Натомість лялечки роблю з фетру. Інколи комбіную. Частину одягу іграшки можу пошити з фетру, а частину сплести. Потрібні для роботи матеріали знаходжу на ринку та в місцевих крамницях. Основа виробу – каркас, який також роблю сама із твердішого матеріалу, потім іде наповнювач, пошите чи зв’язане тільце виробу і одяг. Звичайно, не обійтись і без додаткових елементів – бантики, ґудзики, намистинки-очі та інше. Зазвичай працюю над зайцями чи ляльками тільки по вечорах, коли приходжу з роботи та виконаю всі буденні справи. Дітки вже сплять, у кімнаті запанує тиша спокій – можна сідати за роботу. Попри насичені будні, працювати ввечері – неважко. На декілька годин сісти за улюблене заняття – се велике задоволення, відпочинок перед сном. Наче взятися за читання улюбленої книжки, — підмітила умілиця.

Талановита тернополянка додала, що їй не шкода, а тільки в радість продавати м’які витвори, зроблені з любов’ю.  Жінка сподівається, що її ніжні рукотвори додають тепла не одному будинку та його мешканцям.