Спершу священнослужителі відправили панахиду за українськими захисниками, а після спільної молитви люди поклали квіти до могил вояків та запалили лампадки.

Під час хвилин вшанування біля могил хоробрих патріотів у зверненнях та промовах звучали вдячність, глибока повага та визнання того неоціненного внеску, який зробили українські військові задля захисту державного суверенітету України.

Помолитися за побратимів сьогодні прийшов і ветеран Української добровольчої армії Ігор Войцехівський.

— Ми не маємо права забувати наших хлопців. Солдати не вмирають ніколи. Вони живуть доти, доки ми їм пам’ятаємо. Якщо забудемо вояка, то він помре. Спершу умре його душа, а потім – тіло. Ми також повинні не забувати, що перед вояками - у великому боргу за те, що в нашому місті не їздять танки, не звучать постріли та вибухи. Наші доблесні воїни пішли завчасно, залишивши свої сімї, товаришів. Тому наш обов’язок, відплатити їм світлою пам’яттю і прожити чесно. Прожити не тільки за себе, але й за них, — поділився пан Ігор.

Ветеран зазначив, що тут похований один із його колишніх побратимів-земляків, з яким чоловік воював у Пісках. Як згадує Ігор Войцехівський, тоді у зоні бойових дій для нього була велика радість зустріти краянина, пліч-о-пліч воювати з ним.

 Ветеран пам’ятає, як його земляк ділився з добровольцями боєприпасами – гранатами, патронами, мухами. Чоловік з сумом згадує, що після Пісків так і не встиг у рідному краї побачитися з побратимом, який потім відійшов у вічність.