У рамках дійства проходили різноманітні майстер-класи, виступи, діяло ярмаркове містечко. Також відбулось унікальне етнографічне дефіле «Борщівська скриня», участь в якому взяла й депутатка Борщівської міської ради від УКРОПу Мирослава Галяс.

Як зазначила укропівка, фестиваль «Борщівська вишиванка» є надзвичайно важливим заходом, адже слугує не лише розвагою, а й місцем зберігання та передавання українських народних звичаїв та ремесла.

«Цей фестиваль – це наша традиція. «Борщівська вишиванка» не лише розвага чи ярмарок. Тут відбуваються різноманітні майстер-класи з вишивки, давніх танців тощо. Тобто впродовж фестивалю ми ознайомлюємо як гостей, так і місцевих мешканців із нашими традиціями, унікальною борщівською вишиванкою. Цей фестиваль – наша духовна скарбниця, яку ми прагнемо передати молодому поколінню, – ділиться Мирослава Галяс. – Борщівська сорочка зараз славиться не лише в Україні, а й у різних куточках світу. Саме борщівська вишиванка стала своєрідною візитівкою Тернопільщини та наших народних звичаїв.»

Укропівка додала, що впродовж цьогорічного фестивалю гості Борщівщини також могли долучитись до виготовлення вишиваних оберегів «Повертайся живим» для захисників України, скуштувати близько 50-ти різновидів борщу на гастрономічному фестивалі «Борщ’їв». Крім того, в рамках «Борщівської вишиванки» Книга рекордів України поповнилась новим досягненням – найбільшою вишитою картою «Україна моя вишивана», яку створювали різні умільці з усіх куточків країни.

Довідка УКРОПу. Борщівська вишивка – це сорочка, вишита чорними нитками. Як розповідає давня легенда, домінуючий чорний колір вишивання пов’язаний з конкретними подіями XV-XVII ст. Борщівський край був постійним об’єктом нападів турків і татар. Після одного з таких нападів у кількох наддністрянських селах загинули всі чоловіки. Тоді дівчата й жінки, оплакуючи втрату, поклялися протягом кількох поколінь носити траур за загиблими коханими і вінчатися в сорочках, вишитих чорними нитками.