Для виробництва біодизеля використовують сільськогосподарські культури. Наприклад, в Європі частіше - ріпак, в США і Африці - сою, в Азії - кокосове або пальмове масло. Також застосовується відпрацьована олія, тваринні жири, касторове масло, риб'ячий жир. Проте частіше виробляють біопаливо з рапсу, як найбільш дешевого серед рослинних олій.

Перспективним джерелом сировини для виробництва біодизеля вважаються водорості. Екологічність біодизеля в тому, що при його використанні зменшується виділення вуглекислого газу і кількість кіптяви. Окрім цього, він не завдає шкоди тваринам і рослинам, а при попаданні в ґрунт і воду переробляється мікроорганізмами.

Термін його повного біологічного розпаду у ґрунті або у воді – місяць, що свідчить про мінімізацію забруднення навколишнього середовища.

Технічними перевагами біодизеля є:  мінімальний вміст сірки, хороші мастильні властивості, що подовжує термін вислуги двигуна. Крім того, біопаливо порівняно безпечно завдяки високій температурі займання – 150°С. До того ж, побічним продуктом виробництва біодизелю є гліцерин, широко застосовуваний у промисловості.

Щодо недоліків, то варто знати, що в холодну пору року ефективність такого виду палива знижується. Біодизельне паливо не зберігається довго, а його виробництво з рослин займає сільськогосподарські площі.

До слова, біопаливо застосовується на автотранспорті в чистому вигляді і у вигляді різних сумішей з дизельним паливом. Виробництво «чистої» енергії біологічного типу, нормативно закріпили і активно розвивають 48 країн, серед яких – США, Бразилія, Японія, Китай, Індія, Канада.