Зі слів автора публікації - це взуттєва фабрика Фрішберг, 1928 рік.
На жаль у відкритих джерелах немає більше інформації про цю взуттєву фабрику.
Та, за даними історичних джерел, у 1928 році після соціально-політичної стабілізації в Кременці спостерігалося певне економічне пожвавлення. Заводи будівельних матеріалів – цегельні, вапельні, черепичні, видобуток й обробка каменю – ледве встигали за зростаючими потребами міста. Та невдовзі на зміну цьому піднесенню прийшла економічна криза, що почала вимальовуватися вже 1928 року. Зубожілі землероби перестали купувати промислову продукцію, промислові підриємства почали згортати виробництво, загострилося безробіття. З метою зайняти безробітних держава створила фундуш праці, що фінансував різні громадські роботи.
Наприкінці першої половини наступного десятиліття почалося нове економічне пожвавлення, яке тривало аж до початку Другої світової війни. У середині 1930‑х років у Кременці були три електростанції, фабрика з переробки тютюну, тартак, крейдяний завод, п’ять вапелень, дев’ять каменеломень, дев’ять цегелень, сім черепичних заводів, бетонний завод, 30 столярних і 13 слюсарних майстерень, свічковий завод, бровар, чотири моторні млини, одинадцять пекарень і 396 невеличких підприємств сфери обслуговування (їдалень, готелів, перукарень тощо). У місті були кінцева станція державної залізниці „Кам’яниця – Кременець” та поштово-телеграфне управління. Приватні автобусні лінії сполучали Кременець із містечками Шумськ і Вишневець у межах повіту та містами Дубно, Рівне й Луцьк. З фінансових інституцій тут функціонували кооперативний Купецький банк, Український банк, Комунальна каса заощадження та Каса заощадження працівників самоврядування міста Кременця. У місті було також 7 гуртовень торгівлі збіжжям, 8 гуртовень колоніальної торгівлі, 8 аптечних складів, 40 колоніальних, 20 блаватних, 9 взуттєвих крамниць, а також 113 мішаних крамниць і 290 крамниць споживчих та інших товарів.
За поточним обліком населення станом на 1 січня 1935 року 31,6% населення ґміни Кременець жили із землеробства, 22,8% – із ремесла й рукоділля, 13,4% – з торгівлі, 12,4% – з промисловості, 19,8% – з доходів від інших професій.
