Про це повідомили у Кременецькій громаді.
Ігор Буричка народився 20 березня 1979 року на Львівщині. Згодом пов’язав життя з Кременеччиною, де створив сім’ю та виховував двох синів. Із початком війни став на захист України: служив у теробороні, а пізніше — у складі 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша.
"Коли прийшла війна, він без вагань став на захист Батьківщини: спершу у лавах тероборони, згодом – у складі 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша. Служив у кулеметному взводі, сумлінно виконував свій обов’язок і здобув повагу побратимів як мужній і відданий воїн. Був на найгарячіших ділянках фронту в Покровському районі Донецької області", - йдеться у повідомленні.
24 серпня 2024 р., виконуючи бойове завдання біля Маринівки Донецької області, Ігор потрапив під стрілецький бій з противником. Не відступивши від позиції й залишаючись вірним присязі, він загинув. Та вивезти його з поля бою тоді не вдалося.
"Для дружини й дітей почався довгий шлях чекання та віри. Вони молилися, сподівалися на диво, вдивлялися в кожну новину й кожне фото з обмінів... Дев’ять довгих місяців серце жило надією, аж доки результат ДНК не підтвердив гірку правду.
3 червня 2025 року Ігор повернувся додому. Вже як Герой. Його поховали з військовими почестями у селі Плоске Кременецького району. Ігор Буричка завжди залишиться у пам’яті як люблячий чоловік, найкращий тато, справжній син України, який віддав життя за її свободу", - розповіли у громаді.
Герой Ігор Буричка посмертно нагороджений нагрудними знаками : «Хрест воїна-егеря» І ступеня, «Комбатантський хрест», «Ветеран війни». Вічна пам'ять і вічна Слава Герою!
