Десять років роботи, 25 реальних історій — і нарешті голос для тих, кого авторка передмови Тетяна Скуратко назвала «новітніми Ярославнами».

Учасники почули героїнь книжки вживу.

"Жінки говорили відкрито — про біль, емоційні гойдалки, про право усміхатися і залишатися собою. «На обличчях у нас посмішка, в душі — багато болю і втоми», — визнають вони. Але розуміння одне: про свій біль треба говорити відкрито", - йдеться у дописі ветеранського простору Тернопільщини. 

Ольга Коновал, дружина полеглого Героя Сергія Коновала, говорить про пам'ять з силою: «Пам'ять — це не про жалість. Це про голос і силу. Голос важливий, щоб ми звучали за них. Вночі плакати і розсипатися, а вдень збиратися і продовжувати».

Тетяна Брославська, дружина полеглого Героя Володимира Брославського, знає військове життя з 2015 року. Вона говорила про емоційні гойдалки — чи має вона право випити кави з подругою, чи має право усміхатися. Згадала слова чоловіка, які тримають: «Якщо зі мною щось станеться — я хочу, щоб ти жила».

«Важко писати про те, що тебе болить. Про найсокровенніше, про свій досвід війни», — каже Надія Сеньовська.

Задум виник з гніву і з бажання, щоб жінки нарешті були почуті: «Ви так багато говорите про військових — поговоріть про нас, про дружину», — саме з таким відчуттям героїні йшли до книжки.

Надія Сеньовська — науковиця, тож книжка вийшла структурована і ґрунтовна — сама авторка жартує, що саме тому й «посібник».

Але за цією назвою — живі історії та практичні поради, як вижити, не бути в тіні й залишатися гідною дружиною Героя. З коментарями кризових психологів Ніни Дунець та Ірини Горніцької, які допомагають зрозуміти: ти не одна.

З ілюстраціями Марти Шпинди, що передають те, що важко вкласти в слова.

Книжка виграла конкурс Українського інституту книги. Перший наклад — 1500 примірників — вже розійшовся по бібліотеках.

Видавець Василь Ванчура («Джура») зізнався, що мріяв зібрати повний зал — і мрія здійснилася. Він також мріє, щоб книжка пішла не лише в Україні, а й за кордоном:

«Ми велика нація. Треба відвойовувати простір — і духовний, і інші».

Тетяна Скуратко, авторка передмови «Новітні Ярославни», яка модерувала зустріч, переконана: цей досвід стане в пригоді майбутнім поколінням жінок, які пройдуть випробування війною.

Авторка підписала їй книжку по-особливому: «Руці, що тримає моє крило».