До повномасштабного вторгнення Богдан був менеджером, займався боксом. Після 24 лютого добровільно став на захист України, був розвідником і воював на Запорізькому напрямку.

У жовтні 2024 року, під час одного з ворожих штурмів поблизу села Левадне, позиції розвідки накрив ворожий дрон. Богдан отримав численні поранення голови. Він пережив складні операції і майже дев’ять місяців боровся за життя, але серце воїна не витримало.

Провести Богдана Трембу в останню земну дорогу прийшов його побратим – доброволець, сапер 16 батальйону Ігор Сцібайло.

– Я познайомився з Богданом на полі бою. До того ми жили в одному місті, але не перетинались. Він був у розвідці, я — сапер. Часто зустрічались на спільних бойових завданнях. Богдан завжди був усміхнений. Навіть у найважчі моменти він зберігав спокій і віру. Це була сильна людина. Дуже світла, – пригадує Ігор Сцібайло.

Ігор добре пам’ятає день, коли Богдан отримав важкі поранення, адже кілька годин перед тим також постраждав від ворожого наступу.

– Це було 11 жовтня. Я прийшов до них в окоп. Хлопці пригощали мене кавою. На моніторах ми дивились, що наближається ворог, тож згодом розійшлися – кожен по своїх позиціях. Вже за кілька годин я дізнався, що туди прилетів дрон, а Богдан отримав майже смертельні поранення. Усі думали, що він не вижив, але він вижив і ще 9 місяців боровся за життя у лікарнях, – розповів Ігор Сцібайло.

Попрощатися з воїном прийшли побратими, рідні, друзі й небайдужі тернополяни. Поховали воїна на Микулинецькому кладовищі.

У Богдана залишилися дружина Анна та донька Лейла.

Вічна пам'ять і слава Герою!