Прийшов у війну не з кар’єри військового, а з цивільної професії зубного техніка.

Але коли почалося повномасштабне вторгнення — вагань не було.

Пройшов через бюрократію, через двері, які зачинялися перед ним, щоб таки потрапити до Збройних Сил. І потрапив — у піхоту, на передову, з нуля — як бойовий медик.

"Від Рівного до лінії фронту, від кабінету до окопу, від творчої професії — до роботи, де кожна секунда може стати вирішальною. Валентин рятує життя. Інколи — буквально витягує побратимів з-під обстрілів. І не має права на емоції. Бо кожна дія — це шанс на життя. Він пережив поранення, контузії, дрони і гарячі напрямки. Але найважче — це відповідальність. За побратима, який вже не просто товариш, а родина. У нього є донька і є внутрішня сила, яка не дозволяє зупинитися. Бо для нього війна — не про зброю. А про людей", - розповіли у Тернопільському обласному ТЦК та СП.