Сьогодні, у Пужниках поляки проводять розкопки.
Дехто з журналістів написав про ці роботи ніби то в межах Волинської трагедії.
Але за словами історика та військового з Тернополя Володимира Бірчака ці події на Тернопільщині у 1945 році не мають жодного відношення до так званої Волинської трагедії.
"Невеличкий лікбез по селу Пужники та ексгумаціях. Сьогодні розпочалися археологічні розкопки на території колишнього села Пужники до котрих прикуто багато уваги. Враховуючи, що уваги багато, то почали і писати багато, і хто як вміє, і як собі хоче. Вважаю від себе за необхідне внести певну ясність, так як довго досліджував цю тему і не одну ніч просидів у бліндажі вичитуючи документи. Що відбулося? 12 лютого 1945 року у селі Пужники відбувся бій між відділами УПА "Сірі вовки" та "Чорноморці" і «стрибками» (істрєбітєльний батальйон) та оперативною групою Коропецького РВ НКВД. Не "етнічна чистка", не напад на мирне населення, не будь-що інше. Бій між УПА та структурами НКВД, у котрих також були поляки. Чи можна завати ці події "Волинським конфліктом"? Абсолютно ні", -наголосив Володимир Бірчак.
По-перше - географічно й історично південна частина Тернопільщини ніколи не входила до Волині, а село Пужники знаходилося саме на півдні у колишньому Монастириському районі.
По-друге - теза про Волинь-43, чи про "трагедію", чи про "різню" - це є далекі від історичної достовірності формулювання. Конфлікт між поляками та українцями під час та після Другої світової війни справді мав місце, але тривав він із 1942-го до 1947-го років і не був обмежений територіально лише Волинню. Набільш достовірна назва для цих подій із історичної точки зору - Друга польсько-українська війна.
"Чи було село Пужники знищене УПА? Ні. Знову, ні. Село фактично обезлюдніло, коли учервні 1945 року совєтська влада переселила його жителів до Немисловіце, що поблизу Вроцлава. Дане переселення відбувалося відповідно до «Угоди між Урядом Української РСР і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі та польських громадян з території УРСР». У 1949 році совєтська влада ліквідувала село. Зараз його територія належить до с. Садове Коропецької селищної ради Чортківського району Тернопільської області. Тобто не внаслідок дій УПА, а через переселення. Будь ласка зверніть увагу бодай на ці три тези. Бо сьогодні вже дуже багато побачив в інформаційному просторі. Тема дуже чутлива, тому й висвітлювати її потрібно дуже і дуже скурпульозно", - наголосив історик.
"Тернополяни" писали, що Ексгумація жертв Волинської трагедії на Тернопільщині розпочнеться 24 квітня.
Коментарі
СТРУВЕ КАЙ
Книга німецького історика розповідає про масові вбивства євреїв у Західній Україні в перші дні та тижні після нападу Німеччини на Радянський Союз 22 червня 1941 року та участь у них місцевих жителів. На основі широкого кола джерел з архівів України, Росії, Польщі, Німеччини, США, Ізраїлю та спогадів очевидців автор реконструював акти насильства в 78 населених пунктах, які сталися в перші тижні нацистської окупації.
Одним із головних результатів дослідження є той факт, що центральну роль у цих безчинствах відігравали організовані групи повстанців проти радянської влади, які під час зміни режиму «карали» тих, кого вважали опорою Совєтів і «зрадниками». Найчастіше цими «носіями» і «прислужниками» радянської влади ставали місцеві євреї. Смертовбивство у містах і селах Східної Галичини відбувалося зазвичай лише там, де головними учасниками насильства поряд із німецькими поліцейськими та військовими підрозділами були місцеві збройні загони, створені підпільними структурами ОУН. У невеликих населених пунктах «страти» і публічні покарання оунівці проводили самостійно.