Для них це знайома місцевість, свої люди та команда, з якою вони пережили багато викликів.

Одним із таких є Руслан, який, незважаючи на непрості обставини, знову вирішив стати на захист Батьківщини.

Руслан Тимофійчук родом з Чернівецької області, вже 15 років живе у селі неподалік Тернополя. Там у нього сім'я, двоє люблячих донечок, турботлива дружина.

З початку повномасштабного російського вторгнення солдат проходив службу в 82 батальйоні 105 окремої бригади територвальної оборони ЗСУна посаді стрільця.

Однак, через рік, йому довелося залишити службу, адже його батько став інвалідом другої групи і потребував догляду.

«Коли я отримав повістку у травні 2022 року, я одразу зібрався і пішов у військомат», – згадує він.

Виконував завдання на Полтавшині, Сумщині, Харківщині, згодом усе це допомогло йому зрозуміти важливість його в армії. Чимало друзів зустрів на своєму шляху, багато чому навчився.

Залишаючи службу Руслан не втратив зв’язок з побратимами. «Ми підтримували спілкування, я завжди розумів, що хлопцям важко. Але держава у нас одна і я не хочу служити в чужій армії», – говорить він.

Спочатку дружина Руслана була незадоволена його рішенням повернутися, але після обговорень вони змогли знайти спільне рішення.

«Вдруге йду до свого підрозділу, до хлопців, з якими служив раніше. Вони мене вже чекають і жартують, що я дуже довго їду до них», – додає Руслан.

Його рішучість свідчить про глибоке розуміння ситуації в країні.

«Я переконаний, що служити у своїх Збройних Силах і бути в своїй країні краще, ніж годувати чужу армію і жити під триколором», – наголошує він.

Руслан застерігає: «Вибір сьогодні за кожним з нас. Якщо ми не використаємо свої можливості звраз, завтра може бути вже пізно щось обирати, щось говорити та планувати».

Якщо ти відчуваєш, що можеш стати на захист України - зв’яжись із відділенням рекрутингу за номером 050 506 34 38.