Лановецька громада 25 лютого зустріла траурний кортеж із тілом 25-річного Ярослава Малишка, який загинув, захищаючи Україну від російських окупантів.

«Його руки були не для того, щоб тримати зброю, а випікати запашний хліб» - зазначив у своїй промові священник Роман Будола.

Свій 25-й день народження він зустрів не за святковим столом, а в окопах на передовій, у складі Національної гвардії України.

«Ярослав був сповнений життя та мрій, працював у пекарні, обожнював свою роботу та мріяв стати справжнім майстром своєї справи – випікати не тільки запашний хліб, а й короваї та торти. Проте його мріям не судилося збутися. Після проходження строкової служби, розпочалося повномасштабне вторгнення, яке перекреслило всі його плани», - поділилися у громаді.

Через пів року після загибелі, повернувся додому «на щиті». Рідних, друзів, однокласників, односельчан, бойових побратимів, усіх, хто знав Ярослава – об'єднало спільне горе.

Віддати останню шану Героєві, який поклав своє життя на вівтар свободи та незалежності України, прийшли сотні мешканців Лановецької громади.

Під звуки залпу та державного гімну України, мамі загиблого вручили пам'ятний лист та державний стяг – як символ держави, якій до останнього подиху служив її син.

Співчуття рідним та близьким.

Вічна пам'ять Герою!