Кожна робота жінки вирізняється цікавим рослинним орнаментом та є особливою тому, що не повторюється. На окремих витворах з паперу уважний гість виставки запримітить, що витинанка де-не-де кольорова, а не однотонна, що додає нового настрою роботам пані Галини.

Про своєрідний вид декоративно-прикладного мистецтва, який не те що захоплює, а навіть «затягує» людину (варто лиш почати ним займатися) детальніше розповіла «Тернополянам» Галина Дудар.

— Пані Галино, скільки років ви вже створюєте витинанки?

— Я займаюся витинанкою недовго – із 2010 року. А виставка «Мережана весна» - третя моя персональна експозиція витворів із паперу. В музеї я представила 72 витинанки, серед який більше тридцяти робіт належать до тих, які я ще ніколи не виставляла. У моїх витворах переважають теми Великодня, весни. Я дуже хочу, аби люди, які завітають на мою експозицію, зрозуміли, що витинанка – це не тільки красивий виріб, але і річ, яка може мати практичне значення. Наприклад, витинанками можна чудово оздобити вітальну листівку.

— Ви самі випадково втягнулися у витинання чи хтось із друзів, можливо, порадив вам цим займатися?

— До 2010 року витинанки мене не дуже цікавили, проте коли спробувала щось вирізати з паперу – мені почало дуже подобатися. Згодом витинання настільки захопило, що мене наче прорвало. Дедалі більше практикувалася в цьому виді декоративно-прикладного мистецтва, а люди, яким я показувала свої витвори, хвалили мої роботи. Сподіваюся, що витинанка приноситиме мені задоволення ще багато років поспіль.

— Побувавши на вашій виставці я звернула увагу на нестандартні витинанки не з одноколірного паперу. З чого ви вирізували їх?

— При створенні витинанки я можу сміливо експериментувати із новими матеріалами. Зокрема, окремі з виробів вирізую не з однотонного паперу, а з пофарбованого в різні кольори. Гарні витинанки в мене виходять і з пакувального паперу, який не потрібно розфарбовувати. Геометричні та рослинні орнаменти чудово дивляться на такому папері. В мене є ще один невеличкий секрет створення гарненьких витинанок – я вирізую їх із календарів. Особливо доречно з календарного паперу вийшли мої «Пори року».

— Мабуть, чимало ваших друзів, знайомих цікавиться тим, чим ви займаєтеся?

— Дивно, але коли мене питають, чим я займаюся і у відповідь чують – «витинанкою», люди питають мене: « А що це за заняття?» Доводиться їм детальніше розповідати, мовляв: «А ви у школі на трудовому навчанні щось вирізали? Ось це і є витинанка».  Звичайно, є люди, які цікавляться витинанням і навіть хочуть навчитися гарно їх робити, проте таких небагато. Більшість ставиться до цього виду майстерності дещо обережно й не бажає у нього заглиблюватися. Мабуть тому, що люди думають, що витинання несерйозне заняття та не вважають його видом мистецтва.

— Отже вашими учнями, на жаль, є не дорослі?

— Я охоче навчаю витинати як дітей, так і дорослих, а майстер-класи випадає проводити майже завжди для діток. Проводжу для маленьких та юних жителів Тернопільщини такі уроки майстерності переважно у навчальних закладах, музеях чи куди покличуть.