Про це йдеться у дописі групи "Мандрівка старим кордоном".
"15 січня 1775 року за клопотанням секретаря Великогокнязівства Литовського Фридерика Мошинського польський король Станіслав Авґуст надав містечкові Підволочиськ привілей на проведення шестиденного ярмарку, починаючи від дня свята св. Трійці. Нетривалий час тут діяла масонська ложа, яку організував ґраф Мошинський. Перші митниці та прикордонний перехід між Австрійською і Російською імперіями відкрито у 1776. 1809 році кордон перенесено західніше від Тaрнополя. У 1816 році його знову повернуто на попереднє місце. Головою комерційної митниці у Підволочиську був Міхаель Горват, йому підпорядковувалися митниці у Тарноруді й Калагарівці. А у 1786 році між Тaрнополем та Підволочиськом прокладено шосейну дорогу", - йдеться у дописі спільноти.
Наприкінці 18 століття австрійська влада приписала населений пункт під назвою Унтерволочиськ до Староміщинської волості Тaрнопoльського циркулу (округу).
Фільварок, ґрафський палац, будівлі для форґелів (прислуги), капличка тагосподарські споруди належали ґрафам Скшинським, котрі були родичами Мошинських й отримали їх як спадщину. Згодом у палаці проживала родина Баворовських.
Від 18 століття до 1816 року громади Підволочиська та Волочиська мали спільний міський герб святої Аґати (постать жінки на хмарі з німбом, у піднятій правиці – оливкова гілка, в лівиці – чаша з вогнем).
Від 1810 р. до 1815 р. Підволочиськ належав до Російської імперії, 1815 р. переданий під владу Австрії.
До 1857 р. Підволочиськ був присілком Староміщини.Того ж року йому надано статус волосного містечка у Скалатському повіті.
1859 р. містечко отримало герб, на якому зображено панну, котра сидить на троні, тримає символи Меркурія (давньоримського бога ремесла і торгівлі) й опираєтся наовальний щит з якорем і ланцюгом. Саме цей герб розташували на міській ратуші, збудованій у 1909 р.
17 березня 1869 р. внаслідок повені, спричиненої таненням снігів, були прорвані греблі у Підволочиську і близьких від нього селах – Медині та Скориках. Оскільки власник цих гребель Лєдоховський відмовивсь їх ремонтувати, було вирішено, що греблі від Підволочиська на північ ремонтуватимуть росіяни, а на південь, разом із Підволочиською, – австрійці.
1869–1871 рр. прокладена залізниця Підволочиськ–Тaрнопoль–Львів (перший потяг з Тaрнополя до Підволочиська прибув 1 листопада 1871 р.). Вокзал у Підволочиську мав дві сторони: російську із ширшими й австрійську з вужчими, європейськими рейками.
Після побудови колії і створення потужної залізничної станції та митниці Галицький сейм видав указ (за підписом цісаря Франца Йосифа І) про створення окремої Підволочиської ґміни, як головного ринку торгівлі з прилеглими територіями російської імперії.
Коли розпочався постійний залізничний рух, у містечку масово поселялися купці й промисловці, а обабіч вокзалу збудовано готелі.
Тоді у Підволочиську працювали - дві фабрики альбініму, дві цегельні, два шевці, чотири лікарі, п’ять пекарів, аптекар, дві акушерки, муляр, 43 купці зерна, сім торговців деревом, чотири купці борошна і круп, два купці шовку, купець змішаних товарів, 25 експедиторів та комівояжерів, 17 шинкарів, комерсанти: один – шкірами, чотири – сукном, дев’ять – вином, шість перекупників, кав’яр (торговець ікрою).
Щороку відбувалися два ярмарки, а також діяла початкова школа, в якій працювали два вчителі.
"У 1880 році в містечку мешкали 1874 особи, тоді ж завершено будівництво залізничної станції. У 1885 р. в Підволочиську гастролював Львівський театр товариства “Руська бесіда” під керівництвом Івана Біберовича. 8 вересня 1909 р. у містечку освячено костел св. Софії. Перший камінь під його будівництво заклали 22 липня 1880 р. на землі ґрафа Вацлава Баворовського (1965 р. споруду підірвали). Перед Першою світовою війною Підволочиськом управляв Сіон Зіммберман. За його наказом споруджено велику будівлю для громадських потреб, де на першому поверсі розмістили крамницю і склади, на другому – квартири. Згодом збудували ратушу (пізніше там діяла початкова школа для хлопчиків). У 1914 році у Підволочиську – 5936 мешканців (528 греко-католиків, 1438 римо-католиків, 3970 іудеїв). Від серпня 1914 р. до лютого 1918 р. містечко займала російська армія, від листопада 1918 р. до липня 1919 р. Підволочиськ належав до ЗУНР", - повідомляють у спільноті.
У серпні 1920 р. містечко зайняли більшовики, був створений ревком. 21 вересня цього ж року Підволочиськ переданий під владу Польщі.20–21 листопада 1920 р. з Великої України до Підволочиська перейшла більша частина Армії УНР, яку інтернували поляки. Тоді в містечку проживали 3670 осіб, було 360 дворів.
Бурґомістром Підволочиська призначили Володимира Бродавчука, який був поляком, але відзначався толерантністю: не втручавсь у міжетнічні відносини, займався тільки господарськими справами. За його сприяння у містечку відновила діяльність семикласна польськомовна школа, де учні вивчали українську мову.
1928 р. завершено будівництво Народного дому. В ньому діяли філії товариств “Просвіта”, “Сокіл” (1931 р. – 111 членів), “Луг”, “Сільський господар”, “Союз Українок”, “Рідна школа”; функціонували драматичний, шаховий і танцювальні гуртки, струнний оркестр, курси кравчинь, техніки вишивання.
При Народному домі була українська футбольна команда “Сокіл”, діяла кооператива.
Євреї мали дві футбольні команди – “Маккабі І” та “Маккабі ІІ”.
1931 р. в містечку – 3945 жителів, 1935 р. – 4412 (387 греко-католиків, 1500 римо-католиків, 2515 іудеїв).
17 вересня 1939 р. у Підволочиськ вступила Червона армія; на мітинґу виступив Микита Хрущов – на той час 1-й секретар ЦК КП(б)У.
Наприкінці червня 1941 р. більшовики, очікуючи приходу німецьких військ, знищили приміщення залізничного вокзалу (облили бензином і запалили ракетницями).
