Про втрату ноги на війні, бажання йти захищати Україну та неприємну ситуацію, яка трапилася у Тернополі, він розповів у проєкті «Тернополяни».

Володимир пішов боронити Україну зовсім юним, тож тривалий час його не хотіли брати до війська.

 – Спочатку я у Покровську просився, не хотіли брати, бо малий. Мені тоді було 18 років. Тоді поїхав у Черкаси, там також не взяли. Після цього пробував у Львові, також отримав відмову. Я склав руки і повернувся у Покровськ. Тоді мене взяли, підписав контракт і пішов служити у 54 бригаду, – пригадує Володимир Шевченко.

На війні хлопець втратив ногу. Той день пам’ятає до найменших деталей.

– Це було 17 січня 2024 року о 13:45. Нам сказали піти штурмувати посадку. Так трапилося що ніхто не знав, куди йти. Ми потрапили у важкий бій. Прилетів 120 міномет і потрапив мені в коліно. Я втратив багато крові, наклав 3 турнікета. Робив це самостійно, бо побратими також усі були поранені. Після цього я ще 10 годин пролежав у бліндажі, – розповів Володимир.

Ветеран каже, рішення штурмувати вдень під ворожими дронами було безглуздим, та такий наказ отримали від командира, тож вибору не було.

– Це 99 % загрожувало життю. Ніякий дурачок не піде в 13 годині дня на штурм. Командир дав такий наказ. Сказав: «йдете на штурм або СЗЧ», – поділився Володимир Шевченко.

Більше – у інтерв’ю «Тернополян».