До початку широкомасштабного вторгнення молодший сержант не мав жодного військового досвіду.

Свого часу він був активним учасником Революції Гідності, у лютому 2014-го дістав на Євромайдані кульове поранення, а останні п’ять років був сільським головою села Гаї-Шевченківські, що на Тернопільщині, повідомляє АрміяInform.

Захисник каже, йти, чи не йти захищати Батьківщину, він не вагався.

– Керувати громадою під час війни може інша людина, яка з об’єктивних причин не зможе йти воювати, – каже Богдан.

Зранку 25 лютого чоловік прибув у військкомат, де був розподілений до окремої бригади територіальної оборони. Поки тривало формування бригади, він разом із побратимами ніс службу на блокпостах на Тернопільщині, а потім вирушив на Харківщину.

– Після прибуття на фронт нам, вчорашнім цивільним, не одразу стало зрозуміло, наскільки тут усе серйозно", – пригадує боєць. – Під час перших обстрілів ми виглядали з укриття та намагалися роздивитися, що відбувається, але поступово почали ховатися та будувати укриття якомога міцнішими. Той, хто каже, що на війни не страшно, просто бреше, або не був тут ніколи.

Перший контактний бій за участю піхоти та бронетехніки військовий прийняв неподалік від населеного пункту Краснопілля.Тоді вони вперше побачили ворога зблизька.

– Під час контактного бою тобі потрібно постійно переміщуватися, стріляти та не забувати вчасно перезаряджати зброю, – розповідає воїн. – Коли ми отримуємо бойове завдання, то вибираємо зручну вогневу позицію, заряджаємо зброю, робимо кілька пострілів та повертаємося назад. Що в цей час відбувається на позиціях ворога, ми не бачимо. Здебільшого отримуємо інформацію з радіоперехоплень.

Наразі Богдан уже має досвід використання різних радянських та іноземних гранатометів, але найбільше йому подобається працювати з MATADOR-AS.