Військовий розповів про свій шлях до армії та оборону України від російських окупантів 20 хвилин Тернопіль. 

Війна для Володимира Золотого почалася у 2014-му.

Тоді він був курсантом — навчався на 3 курсі Національної академії сухопутних військ.

Його випуск у 16-му був дочасним.

Тоді його залучали для навчання мобілізованих. Готував четверту, п'яту, шосту хвилі мобілізації для ООС.

Воював і сам. Відслужив три повних ротації у складі механізованої бригади.

"До повномасштабного вторгнення противник не застосовував масованих ракетних та артилерійських ударів, штурмової авіації, — порівнює періоди російсько-української війни співрозмовник, — Ворог вів гібридні бойові дії, прикривався народним ополченням, ми ж розуміємо, що за всім цим стояли кадрові військові, брали участь у веденні бойових дій".

Тепер у нас, за словами Володимира, війна без прикриття. Вважає її найпотужнішою після Другої світової. Такої кількості авіації та артилерії московити не застосовували навіть в Афганістані.

У бригаді Данила Апостола Володимир служить із 19-го року. Тут відразу в ньому розгледіли цінний талант військового професіонала та призначали на ключові посади: начальника розвідки бригади, начальника оперативного відділення. Дивізіоном керує чотири місяці.

Зараз головні завдання його розвідувального підрозділу — виявлення противника та коригування стрільби в ході нанесення вогневого ураження. Проводять аналіз з усіх засобів розвідки.

"Щоб спрогнозувати подальші дії окупантів, навіть визначають походження особового складу і національність — приміром, кадирівці там чи буряти. Їх з перехоплень радіообміну видає мова. Особливості характеру мокшанських народностей, віросповідання допомагають визначати їх рівень агресивності, наміри, характер дій, спроможності. Обробка розвідувальних даних, вивчення матеріалів про противника — це звичний і безперервний робочий процес", -  каже Володимир. - Треба розуміти де противник, його пункти управління, розташування батарей. Далі, за результатами аналізу, а це — дані з усіх видів і засобів розвідки, різних сфер, складається відповідна картинка, за якою можна спрогнозувати майбутні дії".

Однією із найуспішніших робіт Золотий вважає виконання завдань під час оборони столиці — бої за Київ і за Макарів.

Пригадує, що було дуже багато противника — колони стояли від білоруського кордону майже до київської траси.

"Ми вели контрбатарейну боротьбу і нанесли противнику дуже багато втрат, він був змушений змінити свою тактику, — розповідає підполковник. — Це було велике піднесення для підрозділу бригади. Наші артилеристи тоді прикривали 95-ту бригаду на трасі Київ-Чоп і відбили наступ на Макарів. Місто було звільнене. Саме тоді, після кількаденного відчуття тривожності, прийшла впевненість — після перших перемог — на 4-5 день війни".

Тепер ворог відчутно збавив оберти. Уже не ведуть себе так нагло і розкуто.

"Раніше противник проводив штурмові дії, та тепер відмовився від своїх планів, — ділиться офіцер, — Зараз він в глухій обороні. Розуміє, що за ними здійснюється постійний вогневий контроль. Тактика проста: 5-6 вистрілів з однієї позиції і здійснюють позиційний маневр, а раніше вистрілювали велику кількість боєприпасів".

І найважливіше, відзначив наш співрозмовник, що цей злам відбувся завдяки самовідданості і рішучості українських солдат, тих, які зустріли колони окупантів першими.