Мабуть, уже всі тернополяни знають цю сильну та міцну духом жінку. Поки чоловік Тетяни Артем був на фронті, а згодом отримав важке поранення і вже тривалий перебуває на лікуванні, вона виховує 3-річну доньку та займається волонтерством. Нещодавно Тетяна Комісарчук оголосила збір на протезування для свого чоловіка, який втратив ногу на війні.
Як дізналася про важке поранення чоловіка? Що дає сили волонтерити? Чому стало менше донатів? Відповіді на ці питання Тетяна дала в інтерв’ю «Тернополянам».
– Я добре пам’ятаю день, коли дізналися, що Артема важко поранено. Це було 14 жовтня 2022 року. Я збирала допомогу для його підрозділу, а він мав вийти на зв'язок і сказати, хто її забере. Ввечері мені у двері постукали. Це була жінка з дитиною. Спершу я подумала, що це якісь збори сусідів, але це було не так. Вона мені сказала: «Ваш чоловік поранений. Він сказав цю адресу. Він у важкому стані, шукайте його», – пригадала Тетяна Комісарчук.
Лікарі не давали Артему шансів на життя, адже поранення було дуже складним, він втратив багато крові.
– Лікарі з Харкова сказали, щоб я більше не дзвонила. Вони роблять все, що можуть. Якщо врятують його, то врятують. Якщо ні – повідомлять мене, – розповіла Тетяна.
Тривалий час військовий перебував на лікуванні у Польщі. Віднедавна – у медзакладі Львова, де йому ампутували ногу. Тетяна оголосила збір на протезування. Артема відправлять до США. Ціна протезування – 3 мільйони гривень.
Попри догляд за чоловіком, Тетяна Комісарчук продовжує волонтерити.
– Час на волонтерство завжди знайдеться, якщо цього хочеш. Коли Артема поранили, знайомі питали мене: «А для чого тобі все це? Ти вже втратила на війні багато. Тобі ще це потрібно?». Мене такі запитання шокували. У нас війна! Чоловік ще на початку казав мені, що це триватиме не менше п’яти років, – наголосила Тетяна.
Окрім цього, волонтерка каже, що часто чує багато некоректних запитань, але продовжує працювати на перемогу.
– Війна показала, хто є хто. Я зрозуміла, що з деякими людьми нам не по дорозі. У той же час знайшла нових знайомих та друзів, з якими у нас спільне бачення майбутнього. Не кожен ставиться до війни однаково. І це нормально, бо хтось розчаровується, хто знає більше інформації, а хтось менше. Я не питаю військових, коли закінчиться війна. Це було б найдурнішим запитанням, яке я могла б поставити. Я просто питаю, що їм потрібно! – наголосила Тетяна.
Волонтерка каже, зараз суттєво поменшало донатів.
– Я вважаю, що люди не так втомилися, як вичерпали свої фінансові можливості. Я бачу, хто найчастіше донатить. Коли бачу цих людей на вулиці, то дякую! – підсумувала Тетяна Комісарчук.
Більше – в інтерв’ю.
Коментарі