Над домовиною схилилася мати з батьком, без батька залишилися двоє малолітніх діток, сумує вся велика родина, плаче Україна.

Рідні згадують, що останній раз загиблий телефонував і казав, що тривають важкі бої і на зв'язок виходити не зможе часто, але обов'язково зателефонує до сина Дмитра, щоб привітати його з наступною датою народження - 9 років, яка припадає на 6 листопада, але через загибель від ворожої кулі так і не зміг привітати.

Владика Нестор архієпископ Тернопільський і Кременецький ПЦУ, який очолював похорону процесію у своїй промові звернувся до присутніх і розказав про Віталія та його подвиг: "Віталій жив спокійним життям і не прагнув бути Героєм, так би це і було, якби не війна. Війна є випробуванням любові до України. Віталій прийняв цей виклик сміливо і щиро, боровся за Україну до свого останнього подиху".

Батькам воїна Віталія на похороні було вручено "Пам'ятний лист на знак глибокої вдячності за жертовне служіння в лавах Збройних сил України" від головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного.

Вічний спочинок новопереставленому Героєві, воїну Віталію Промовичу, нехай Господь оселить його душу де всі святі спочивають!

Вічна пам'ять!