Гостем студії став майор, командир 1-го батальйону бригади спеціального призначення «АЗОВ», кавалер ордена «За мужність» II (2022) та III (2022) ступенів Арсен «Лемко» Дмитрик з Бережан.

Про полон в Оленівці, патріотизм українців та психологічні маніпуляції окупантів – у інтерв’ю.

– У полоні найгірше – те, що ти не володієш ні собою, ні своїм часом. Вночі можуть прийти і сказати: «з речами на вихід». Кожного разу я прощався з хлопцями, як востаннє. Казав, щоб були чемні. Взагалі дуже багато разів було таке, що окупанти начебто вели нас на обмін. Втім, це все була брехня, аби зламати наш моральний дух. Я багато читав психологічної літератури, тож не вівся на таке. Ворог робить все так, як написано у книжках з психології. Я це все добре знаю, – розповів «Лемко».

Попри усі випробування на війні, Арсен Дмитрик завжди залишається позитивним. Каже, так легше жити.

Будучи командиром, він вніс деякі нововведення щодо спілкування керівника та підлеглих.

– Ми одними із перших забрали прогалину між комбатом та звичайним солдатом. У радянській армії між ними була величезна прірва. Тепер все по-іншому. «АЗОВ» – це велика родина. Ми мусимо один за одного стояти стіною Якщо ти хочеш стояти стіною за людину, то ти повинен добре знати цю людину. Тому зараз командири багато спілкуються з солдатами, аби знати все: від побутової проблематики до моральних якостей, – наголосив Арсен Дмитрик.

Командир «АЗОВу» також розповів, що росія зараз вкладає дуже багато ресурсів в інформаційну війну. Таким чином вона хоче розділити українських військових та цивільних, посіяти ворожнечу.

– Я приїхав на кілька днів додому і зрозумів, що на фронті набагато легше, аніж в тилу. Там немає такої тотальної зради. Історія показує, що нам не потрібно між собою сваритися з ніякого приводу. Якщо ми будемо роз’єднуватися, буде біда. А якщо будемо єдині, то вони нам нічого не зроблять. В росії, звісно, є багато людей. Але зараз війну ніхто людьми не виграє. Вже не ті часи, – сказав «Лемко».

Більше – у інтерв’ю.