Про речі, з якими кожен із нас стикається щодня, але рідко замислюється про їхню справжню безпеку, говоримо у програмі «Тернополяни».

Сьогоднішній гість — начальник Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області Ігор Рогальський.

Держпродспоживслужба — це потужна структура, яка поєднує санітарно-епідеміологічний контроль, ветеринарію, захист прав споживачів і нагляд у сфері сільського господарства. Саме тут стежать за тим, що безпосередньо впливає на наше здоров’я і безпеку.

— Пане Ігоре, почну з актуального і трохи лякаючого випадку. Нещодавно в торговельно-розважальному центрі «Подоляни» загорівся павербанк, був сильний дим. Чи можуть тернополяни бути спокійними, що такі прилади перебувають під вашим контролем? Адже зараз павербанки й генератори — це речі першої необхідності.

— Ми отримували повідомлення від ДСНС про займання електроприладу і взаємодіяли за встановленим регламентом. Коли пожежа вже локалізована, служби з’ясовують усі обставини: чи прилад був підключений до мережі, чи працював від павербанка, кому він належав. Тоді й визначається причина загорання.

Але це справді наша парафія. Контроль за технічними регламентами низьковольтного обладнання здійснює відділ захисту прав споживачів. За інформацією ДСНС, у тому випадку павербанк був саморобним.

Зараз волонтери та багато людей часто збирають такі пристрої власноруч. Беруть батареї з електромобілів, які мали б утилізуватися, розбирають їх, спаюють елементи й отримують потужний накопичувач. Такі прилади не проходять сертифікацію, коштують дешевше, але й ризики значно вищі. Вони розгерметизовані, часто без термозахисту, без захисту контактів і інших важливих елементів, які обов’язково передбачені в заводських виробах і проходять випробування. Саме тому можливе замикання, перегрів і займання.

— Тобто саморобні павербанки апріорі небезпечні. А чи можна довіряти тим, що продаються в магазинах? Чи гарантуєте ви, що вони пройшли необхідну сертифікацію?

— Ми проводимо нагляд і контроль. Обов’язок мати відповідні документи лежить на виробнику чи імпортері. Кожен легальний павербанк або генератор повинен мати серійний номер, знак відповідності, чітку ідентифікацію. Покупець має повне право вимагати в продавця сертифікат відповідності.

На всі такі прилади поширюються технічні регламенти безпеки, електромагнітної сумісності, шумового випромінювання тощо. Якщо купуєте в українському магазині — маєте право на прозору інформацію.

— Чи варто заряджати павербанк на ніч і спокійно лягати спати? Особливо зараз, коли в мережі бувають стрибки напруги.

— Якщо ми самі включаємо в мережу кілька пристроїв одночасно, треба розуміти ризики. При стрибках напруги понад 230 В чи сильних просіданнях прилад може перегріватися. Та й банально: покласти павербанк у сумку з ключами, монетами чи скріпками — і контакт може замкнути.

Тому зараз я б не радив залишати будь-який електроприлад заряджатися на ніч. Краще прийти з роботи, заряджати 3–5 годин під контролем, а на ніч обов’язково відключати від мережі.

— Перейдімо до іншої щоденної теми — води. Чи відповідає стандартам вода з вуличних водоматів? Люди часто цим переймаються.

— Станом на 2 квітня в Тернополі працювало 389 водоматів. Це значно менше, ніж багато хто думає. Основні оператори — «Долина Плюс», «Джерело Зарваниці», «Водограй» та інші.

Ми регулярно беремо проби. У 2022 році перевірили 28 зразків — лише один не відповідав нормативам за мікробним забрудненням. Тобто понад 96 % води в водоматах відповідає вимогам.

Звісно, є нюанси: деякі водомати стоять відкрито, на них осідає пил, взимку й улітку вони зазнають впливу зовнішнього середовища. Тому відповідальність за чистоту лежить на підприємцях — вони повинні регулярно мити й протирати обладнання.

— А звідки береться вода в цих водоматах? Це справді джерельна вода, як часто пишуть на вивісках, чи просто добре очищена вода з мереж «Тернопільводоканалу»?

— Кожен водомат має адресу, реєстрацію, дозвіл на спеціальне водокористування. Підприємці зобов’язані вказувати, звідки саме беруть воду. Деякі використовують власні свердловини, інші — підготовлену воду. Якщо вода береться не з джерела, а з інших потужностей, вона потребує додаткового очищення й постійного обміну.

Я вважаю, що свідомому підприємцю немає сенсу обманювати покупців — репутація дорожча.

— А як щодо води, яку подає «Тернопільводоканал» у крани? Ви здійснюєте незалежний контроль?

— Так. Ми перевіряємо воду раз на квартал за 15 показниками й раз на місяць за чотирма основними. Забір проб проводиться у різні дні, без попередження. Водоканал не може «підготуватися».

З упевненістю можу сказати: вода в тернопільських трубах має добрий фізико-хімічний склад і відповідає мікробіологічним нормам. Під час воєнних прильотів, коли були пошкодження мереж, могла знадобитися посилена хлорування чи прокачка, але аміак, важкі метали, стронцій та інші небезпечні речовини контролюються щоденно. Запах хлору іноді присутній саме через необхідність забезпечити безпеку.

— У зв’язку з ракетними ударами по Тернополю в листопаді 2025 року. Чи мають підстави хвилюватися жителі зруйнованих і пошкоджених будинків, що з них стягуватимуть плату за комунальні послуги, якими вони фактично не користувалися?

— Є чітка постанова Кабінету Міністрів, яка зобов’язує операторів послуг робити ретроспективний перерахунок у разі надзвичайних ситуацій.

«Тернопільводоканал», «Теплокомуненерго» та інші служби вже надіслали нам офіційні листи, що дотримуються порядку перерахунку. За період, коли послуги не надавалися або надавалися не в повному обсязі, нарахування знімаються — незалежно від того, є лічильник чи ні.

Особливо це стосується будинків, які були повністю зруйновані або сильно пошкоджені 19 листопада в районі Оріону. Люди, чиї домівки знищені ракетами, не будуть платити за ненадані комунальні послуги. Це стовідсотково. Ми маємо підтвердження від усіх служб.

— На порозі літо, аграрії почнуть активно обробляти поля. Як ваша служба контролює, щоб хімічні засоби захисту рослин не шкодили людям, тваринам і, зокрема, бджолам?

— У Тернопільській області дуже багато пасічників, і це питання для нас надзвичайно важливе. Ми п’яті у світі за експортом меду — і не маємо права це втратити.

У всіх 55 громадах області до 1 березня щороку оновлюється постійно діюча комісія, яка оперативно реагує на факти отруєння бджіл. При підозрі протягом 24 годин комісія виїжджає, відбирає зразки підмору, встановлює місце обробки поля.

Аграрії зобов’язані за два дні повідомляти громаду про планове оприскування. Пасічник у цей час повинен закрити вулики на ніч (коли бджоли повернулися) і не відкривати їх 24–48 годин, доки речовина не розпадеться.

На жаль, бувають випадки, коли пасічники з пересувними пасіками ігнорують повідомлення, привозять бджіл на цвітіння соняшнику чи гречки і втрачають комах. Тоді комісія розбирається, чи було повідомлення, чи дотримано процедуру.

Минулого року ми мали прецедентне судове рішення: аграрія, який не повідомив громаду про обробку, зобов’язали виплатити пасічнику компенсацію понад 500 тисяч гривень. Це серйозний сигнал для всіх.

І аграріям, і пасічникам варто пам’ятати: повага має бути взаємною. Фермер витрачає величезні кошти на вирощування врожаю і змушений захищати його від шкідників. Але й пасічник має право на те, щоб його бджоли могли спокійно працювати. Два дні закритих вуликів — це не надто велика ціна за збереження цілої пасіки.