Щороку ближче до кінця березня, коли вже частіше на дворі сонячно і тепло, на невеличкому пагорбі біля мого будинку розквітають фіалки. Трава ще не наливається насиченою зеленню і на її фоні яскраво виділяються дрібні фіолетові пелюстки. Якось, пройшовши повз це місце, відчув той приємний свіжий, сказати б, ніжний аромат, поглянув, і тоді переконався, що весна тепер остаточно увійшла на цю територію. Мабуть найцікавіше у цих диких квітах - це їх запах. Такі певно перші подихи землі, яка випаровує свою вологу під теплим весняним сонцем.Цього року, помітив, що фіалок стало більше, вірніше, вони зайняли більшу площу, і це, я вважаю, гарно.Вважають символом весни підсніжники, та вони є тільки символом переходу до весни. Справжнім символом весняної сили, відродження природи, ще давні греки вважали фіалку, і я чомусь з ними згоден.  І хтось подумає, знайшов чим здивувати, до чого ця писанина. Так, я просто хотів написати про фіалки біля свого будинку.