Окрім недотримання будь-яких будівельних норм, добудований тертій поверх будинку пофарбували в огидний фіолетовий колір. Ніжні поверхи залишили так і невідновленими.

Цілий шквал критики з цього приводу висловили учасники групи «Мій давній Тернопіль». «Бракує ми слів... Її звели в 1898 році, як власне помешкання для бурси вчительської семінарії,» - написав адміністратор групи у заголовку публікації.

Нагадаємо,  ще у серпні цього року громадські діячі звертали увагу на цю проблему. Чиновники міської ради дійшли до  двоповерхової  архітектурної пам`ятки по вулиці Січових Стрільців 17. За підписом Начальника архітектури та кадастру пана Бесаги було надано Містобудівні умови та обмеження -  на проведення реконструкції та надбудови архітектурної пам’ятки, будинку 1902 року.

Замовником реконструкції виступав власник 6 квартир – Валерій Грушка, три кварти якого знаходяться на першому поверсі, а три на другому. Однак окрім квартир пана Грушка на другому поверсі знаходиться ще одна жила квартира.

«Пан Грушка  мало того, що цілий рік ускладнював ремонтами своїх квартир  життя інших мешканців будинку, так він зірвав покрівлю над усім будинком та взявся за зведення третього поверху, як над своїми так і над сусідськими квартирами. Такі дії фактично зруйнували квартири людей. Тому спільно з мешканцями громадські активісти – призупинили будівництво», - розповідав громадський діяч Михайло Іваненко.

Як запевняють мешканці будинку  - Містобудівні Умови та Обмеження були надані із порушенням закону, оскільки надавались без згоди усіх мешканців  будинку. Відтак, тернополяни надіслали відповідні запити у міську раду та архбудінспекцію. Та як бачимо, на їх скарги ніхто уваги у міській раді не звернув.

«У міській раді роками не можуть знайти грошей на реконструкцію будівлі, що має історичну цінність. Вочевидь у муніципалітеті вирішили не шукати коштів, а просто прикрившись «реконструкцію» знищити будівлю. За такою схемою зруйновано не одну історичну пам’ятку. Вочевидь стерти  історію міста та застелити її «новою» бруківкою – це завдання міської ради», - підсумовував ще влітку громадський активіст.

Для інформації, Січових стрільців,17. Колишня вулиця Лелевеля. На розі вулиць Лелевеля і Шевченка (Січових Стрільців і Пирогова) зберігся двоповерховий, дещо заокруглений будинок. З 1 жовтня 1899 року у новозбудованому приміщенні розмістився інтернат (бурса) для учнів учительської семінарії. Власником будівлі було Товариство опіки над інтернатом. На першому поверсі знаходилася кухня, їдальня, умивальня, дві кімнати для обслуги, а також помешкання префекта.

Штатними працівниками інтернату були два префекти, одна куховарка, три прислужниці. В інтернаті проживало 56 учнів. Вони займали 7 кімнат на другому поверсі. У 1901 році кам'яницю добудували. Спочатку будинок не мав ні водогону, ні каналізації, що не відповідало вимогам гігієни. Ці вигоди та електричне освітлення з'явились пізніше, на початку 30-х років XX століття. У 1914—1922 роках це приміщення займали військові. Учні, що перебували в інтернаті, забезпечувались харчуванням, лікарською опікою. Префекти наглядали за навчанням та займалися вихованням мешканців бурси. І в 20— 30-х роках тут щорічно мешкало 55-56 вихованців. Результати навчання свідчили, що робота в інтернаті була поставлена добре. Так, 1930/1931 навчальний рік всі вихованці закінчили успішно. 52 отримало перший ступінь і тільки чотири — другий.

Із книги Л.Бойцун "Тернопіль у плині літ" 2003р