Під час засідання Верховної Ради, 18 травня, чинності могли набрати резонансні церковні законопроекти №4128 «Про внесення змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та №4511 «Про особливий статус релігійних організацій, керівні центри яких перебувають в державі, яка визнана Верховною Радою країною-агресором».

Згідно із законами пропонувалось надати право органам влади узгоджувати призначення священнослужителів або зовсім оголосити релігійні організації поза законом, якщо вони співпрацюють зі «країною-агресором», зокрема в цьому звинувачують УПЦ (МП). Також, могла легалізуватись і процедура, яку встигли охрестити «церковним рейдерством».

- Насправді, аргументів «проти» є дуже багато. Так, з однієї сторони є Московський Патріархат, який не підтримує наших воїнів АТО, який підтримує агресора і практично стоїть на стороні країни-агресора. Але є і друга сторона медалі. Сам я з Західної України і добре пам’ятаю 89-91 роки, коли дозволили Греко-Католицьку Церкву. Тоді по селах, по маленьких містечках фактично відбувались рейдерські захоплення. В цілому селі розгорнувся конфесійний конфлікт із побоїщами та «перетягуванням» прихожан. Сьогодні ж процедура переходу від Кіріла під юрисдикцію Філарета УПЦ (КП) здійснюється добровільно згідно рішення громади. А в пропонованих законопроектах закладене надзвичайно небезпечне прецедентне підґрунтя, коли не громада вирішує ці конфесійні питання, а приїжджають невідомі люди і просто по-рейдерськи захоплюють церкви. Цього не можна допустити, - пояснює народний депутат від БПП Ігор Побер.

Подібного висновку дійшло і Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України, яке після розгляду «церковних» законопроектів за підсумками першого читання запропонувало відхилити їх як такі, що не відповідають Конституції і закону «Про свободу совісті та релігійні організації».