Будинок правда демонтували, але місцевий дослідник Руслан Підставка розповів про самобутню цеглу.
"Під час обстеження одного із старих будинків міста по вул. Івана Прашка (колишня Шевська/Кілінського) було виявлено 4 зразки цегли (дві з яких виявилися однією і тією ж модифікацією). З них лише одна з клеймом “ZAŁUŻE AD ZBARAŻ” (1) була більш-менш відомою. “Вирахувати” інші, за порадою мого давнього колеги і найкращого замкознавця Філіпа Гавриленка, допоміг фахівець в цій темі Олександр Волков. Він стосовно цегли № 2 пише наступне: “2) "LAUDA" Львів - Aleksander Domaszewicz (ur. 1842 w Wołmontowiczach, zm. we wrześniu 1906 we Lwowie). Цегельня почала функціювати в 1880 році. В 1910 році власником цегельні став син - Aleksander Domaszewicz (ur. 26 lutego 1887 we Lwowie, zm. 3 października 1948 w Krakowie). Далі цегельня фігурує з 1884 по 1932 роки”. Цегла під № 3 з клеймом "S. O. B." випалена в Тернополі (Tarnopol, ul. Tarnowskiego), а абревіатура походить від прізвищ власників “Schöchter, Ochs i Brenesse”. Цегельня фігурує починаючи з 1928, 1929, 1930 років” (за О. Волковим)", - відзначив Руслан Підставка.
А як з'ясувалося походження першої древньої цегли цілком місцеве.
"Тепер, стосовно першої..! Пан Олександр до “залужансько-збаразької” цегли пише таке: 1) “Zaluzе – Zbaraz” - Zbaraż, Akselrad Moizesz. Була зареєстрована у 1925. Збаражани і гості нашого міста знають, що цегла з таким клеймом є чи не найпоширенішою в околицях. Навіть “люхт” до мого льоху в Чорному Лісі вимуруваний саме з неї. Веду до того, що цегельня працювала в промислових масштабах, тобто, була не тимчасовою. А в “промислових масштабах” могла працювати тільки одна цегольня, заснована аптекарем і бурмістром Якубом Крухом (з клеймом KRUH-ZBARAŻ), а він помер у 1926 р. Припускаємо, що за рік до смерті колишній аптекар продав цегельню. “Загальна характеристика Збаразького повіту” за 1933 рік пише, що в “районі існує цегельня, котра є власністю Антонія Диновського і Спілки в Залужжі з 30 сезонними і 1 постійним працівником. Поданий паном Олександром Волковим, як власник Мойсей Аксельрад міг бути таким на початках, або входити до “ради директорів-співвласників”. Жив він на площі Ринок, № 29 і станом на 1922 рік йому було 60 років. Будучи купцем міг, просто, вкласти гроші у цегельний бізнес, як і швець Антоній Диновський, що мешкав на вулиці Тернопільській № 1442. А ось уже брат останнього був професійним мулярем, тому міг безпосередньо займатися процесом виробництва. Назва клейма “Zaluzе – Zbaraz” точно відображає локалізацію цегельні між Збаражем (“старим” залізничним вокзалом) і Залужжям", - дослідив Руслан Підставка.
За словами краєзнавця, враховуючи дати заснування всіх наведених цеголень, старий (і на даний час вже демонтований) будинок на Шевській будувався в другій половині другої декади ХХ століття.
