На нього звернули увагу співробітники обласного центру охорони пам'яток культурної спадщини.
Як повідомили в установі, зазвичай хрести тверезості, які поширені на Галичині та Тернопільщині, є типовими. Вони вилиті із металу висотою 1,2-1,8 м, а в Галичі памʼятний знак величезний – хрест сягає 2,8 м і стоїть на постаменті висотою 0,8 м.
Фахівці здійснили виміри та фотофіксацію памʼятки. Надалі мають провести заходи зі взяття обʼєкта на державний облік.
"Дякуємо мешканцям села Галич, що через покоління зберегли для нас памʼятку", – зазначили в Тернопільському обласному центрі охорони пам'яток культурної спадщини.
Хрест був перевстановлений у 2011 році за проєктом архітектора Романа Шелеста.
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА: ЩО ТАКЕ ХРЕСТИ ТВЕРЕЗОСТІ?
У ХІХ столітті їх встановлювали біля церков та перед корчмами для боротьби з пияцтвом. Після скасування панщини в Галичині у 1848 році майже по всіх селах при господарствах панів були створені гуральні, що виготовляли горілку. Селянам за роботу частково платили оковитою, що призводило до споювання чоловіків, значна частина яких ставали алкозалежними.
В цих умовах, на Галичині шириться рух тверезості, по селах створюються Братства тверезості. Ініціаторами руху була церква і товариство "Просвіта". Братства тверезості засновувалися при церквах. Кожен мирянин чоловічої чи жіночої статі міг вступити в братство. При вступі, людина, поклавши руку на Євангеліє, давала присягу, що не буде вживати алкоголю. В селах відбувалися місії за участю духовенства, встановлювався пам’ятний хрест з відповідним написом: "Хрест переміг поганство, Хрест переможе пияцтво" або "На пам’ять святої тверезості" чи ін.
Проведена робота дала результати. Люди перестали пиячити, закривались корчми. Не мали збуту своєї продукції гуральні, які були у власності поміщиків. Селянство було врятоване від повної матеріальної руїни та було закладено основи для піднесення моралі, духовності, національної свідомості. Молодь вступала до лав товариства "Відродження", девізом якого було "Ми не п’ємо і не куримо".
В роки більшовицького режиму багато хрестів тверезості були знищені. Збереглися вони переважно в тих селах, де селяни встигли перенести їх на цвинтар або до церкви.
