Провести військовослужбовця в останню дорогу прийшли багато друзів та знайомих. Артур Сніткус був художником, музикантом, стилістом. Він долучався до мистецьких майстерень у Одесі, Києві та інших містах, проявляв себе як відкрита квір-персона.

Друзі згадують його як творчу та яскраву людину.

– Знаю Артура більше, аніж десять років. Думаю, що з ним був знайомий багато хто. Таке враження, що завжди він був у твоєму житті і точно ніколи з нього не піде. Всі, хто його зустрічав, мають дуже яскравий і теплий слід в серці, – пригадує Артура його подруга Тая. – Його неможливо було не любити. Своєю безпосередністю і сміливістю Артур підкорював будь-кого. Комусь міг не подобатися, когось провокувати. Але точно нікого не залишав байдужим.

Знайомий з захисником Євген Котенко пригадує, що ніколи не бачив Артура сумним.

– Він був доброю людиною. Завжди на позитиві, завжди радісний. Чим міг, він готовий був допомогти, коли це потрібно, – говорить Євген Котенко.

Під час прощання друзі провели воїна хлопавками з конфеті та шашками з кольоровим димом.

Вічна пам’ять!

Вічна слава захиснику України!