З метою пошуку розради та вирішення їхньої проблеми мешканці Настасова і сусідніх сіл розповсюджують через ЗМІ лист, який більше схожий на крик душі нещасних людей. Вони сподіваються, що нова влада нарешті припинить свавілля свинячого олігарха і жителі району нарешті вдихнуть на повні груди вже чисте повітря.

«Поголовно усі мешканці довколишніх сіл потерпають від свинячого бізнесу Івана Чайківського, який не дає не те що жити, а навіть існувати. Свині живуть за наш рахунок, а ми живемо гірше свиней. Нашим дітям доводиться гратись просто посеред кладовища, адже усі навколишні яри і балки використані під скотомогильники. Вода з криниць, яка раніше була джерельною, пахла українською землею та різнотрав’ям, сьогодні затхла, та жахливо смердить аміаком.

Якщо раніше, за злочинної влади, було зрозуміло, чому таке беззаконня сходить йому з рук то зараз ми знаємо, що призначили нового керівника служби яка може покласти край злочинній діяльності Чайківського. І маємо хоч і невелику, але крицю сподівання на краще. Звертаємось до вас, шановні журналісти, з надією на те, що через цю публікацію влада нарешті почує про нашу біду та горе. Бо свято та направду віримо, що наші діти полягли на майдані не за свинячі бізнеси Чайківських, а за наш любий український нарід.

Ми не віримо що, обласний керівник Степан Барна прочитає наші слова печалі, бо високі кабінети не призначені для таких слів, які ми зараз промовляємо, але надія умирає останньою. Уклінно просимо, знайдіть можливість, передати йому нашу мольбу про закриття Тернопілського Чорнобиля. Нехай приїде особисто, і вдихне аромати, які ми , маємо нещастя вдихати щодня. Це ми вам скажемо, точно не італійські парфуми і не файний чоловічий одеколон. А ще запрошуємо його пожити тут, тоді ми точно переконані, що проживши серед нашої біди він міг би перейнятися нашої проблемою, та зрештою покласти край екологічному тероризму Івана Чайківського.

Ми вибачаємось за наш крик душі, але немає де знайти правди на цій землі і в ці часи та, як достукатись до панів, що панують в той час коли простий люд бідує. Скільки можна знущатись над простими, беззахисними людьми. Ми вже й не ймемо віри, але пишемо як лист останньої надії, може змилосердяться, господарі життя, над нами, протравленими та понівеченими цим свинячим Чорнобилем. Ще раз даруйте нам за цю сповідь але не може вже душа мовчати, а серце заливається кров’ю за потоптаний український нарід»

Мешканці нещасного Нестасова та навколишніх сіл