А присвятили його 70-річчю депортації українців з їхніх етнічних земель.

Вшанували під час свята пам’ять жертв депортації 1944-1946 років, полеглих бійців АТО, а також - загиблих Героїв Небесної Сотні, серед яких є два лемки – Володимир Жеребний із Львівщини та Назар Войтович із Збаражчини..

Не з чуток знають сучасні лемки про горе й біль депортації – серед гостей фестивалю були вимушені переселенці з села Переможне, що на Луганщині. Батьків у 1945 році депортували з територій Лемківщини. І от, через сім десятків літ, їхні діти та внуки змушені були знову покинути рідні домівки та місця, які стали для них другою «малою Батьківщиною».

Присутній на  фестивалі Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук, пояснив, що християни, коли згадують трагічні події, то перетворюють їх на молитву, «бо ніхто не може висловити біль людей, яких виганяють із хати, біль народу, якого позбавляють землі, біль людей, які втрачають могили своїх предків і бачать, як палають їхні духовні святині».

Він зазначив, що сьогодні, коли ми згадуємо ті сумні події, ми схиляємо голову перед силою і непереборністю славного лемка і лемкині.

Справжнім ж символом незнищенності лемківського роду стали пісні, які панували на фестивальному дійстві, насиченому лемківською говіркою, членними приємними зустрічами, теплими словами спогадів та побажань на майбутнє, якими зустрічали одне одного учасники фестивалю.

А свічою пам’яті, віри та надії стала велична ватра, яку вже вшістнадцяте запалюють лемки на Тернопільщині.