Нагадаємо, духовним наставником учнів та вчителів став священник УГКЦ Роман Підгайний.

"Шкільний капелан — це є додаткова людина в закладі, з якою можна поспілкуватися, порадитися і вирішити якісь питання", — каже психологиня.

За її словами, ідея шкільного капеланства гарна, але потрібно зважати на низку чинників.

"Ідея хороша, тому що цінності християнські, якісні. Це про любов, про прийняття, про розуміння, це про створення своєї ідентичності, але все залежить від реалізації. Діти мають свою специфіку. Вони не йдуть на якусь подію, вони йдуть на людину. Тобто буде залежати, який саме капелан, в якій саме школі. Він має знати особливості вікові, вміти знаходити спільну мову, вміти подати те, що він хоче, мовою доступною для дітей, зацікавити їх, щоб це не перетворилося на пропаганду. Діти на пропаганду реагують протестом. Вони дуже чутливі до того, що відбувається поза їхньою волею, коли є тиск. Тому з цим треба бути дуже акуратним", - відзначила психологиня. 

Ірина Срібна розповіла Суспільному, що зараз почастішали виснаження, депресивні розлади, тривожні стани.

"Тобто, вже тривог менше, а більше астенії і депресії. В цьому капелан у школі може допомогти на рівні профілактики і психоедукації, діагностики і спрямування до спеціаліста. Я би дуже хотіла, щоб вони розумілися в психіатрії, в пропедевтиці, щоб вчасно скеровувати до психіатрів, до психотерапевтів. Тому що вчасність має значення. Якщо священник подасть добре інформацію, представить себе, буде в контакті з дітьми, вони будуть його знати і сформує з ними довіру, то вони будуть довіряти. Психолог є в кожній школі, але робота їхня в кожному закладі дуже відрізняється", - розповіла Ірина Срібна. 

Психологиня каже, їй відомі випадки співпраці священників з освітянами.

"Так, в нас з 2014 року тернопільський осередок Української спілки психотерапевтів разом з Українською греко-католицькою церквою працювали, починаючи з сімей Небесної сотні, потім вже почалася війна і в нас були родини загиблих. У нас волонтерський проєкт був. Ми робили ретрити, зустрічі. В нас були і психологи і священники. Досвід дуже гарний, тому що була частина питань, які можна було вирішити з психологом, частина питань, скажімо так, до Бога, з якими допомагали священники. Ну, але це про травму, це про втрату і це трошки більше, ніж просто середньостатистична школа", - підсумувала спеціалістка.