24 лютого 2022 року чоловік вирішив не чекати повістки і добровільно доєднався до ТРО, в чиїх лавах і став на захист країни.

Після підготовки воював спершу на харківському напрямку, а згодом - на донецькому.

Поранення отримав 9 березня 2023 року. П

ригадує: в ті дні, як і в більшості на фронті, ворог не шкодував снарядів.

Під час чергового мінометного обстрілу Олег встиг заскочити в бліндаж.

Вже в укритті почув ще один вибух, щось влетіло прямо всередину і вдарило в ноги.

Спершу Олег навіть болю не відчув - шок.

Потім дивиться на свої ноги, а їх - немає.

З усіх сил воїн намагається накласти собі турнікети - не виходить.

Врятував побратим, який заскочив в бліндаж і не дав Олегові стекти кров’ю.

Вміло наклав два турнікети.

Далі - бойові товариші 2,5 км несуть Олега на ношах. До точки евакуації. Звідти важко пораненого бійця доправляють в стабілізаційний пункт на Донеччині. Там воїнові надають першу допомогу і відправляють на Дніпро. А потому Олега лікують вже земляки - у Тернополі.

Шанси вижити при такому пораненні і такій масивній кровотечі були мізерними.

Однак, лікарям вдалося вибороти його життя.

Незламний захисник пригадує: “Я думав, що все ж таки помру, а тому передав обручку дружині на згадку про себе”.

Натомість, дружина вірила, що з її чоловіком все буде добре. Так і сталося.

Після перемоги над смертю для подальшої реабілітації Олег прибув до Львова.

Зараз протезисти готують для нього тимчасові протези, на яких ветеран буде вчитися ходити перед отриманням уже постійних штучних кінцівок.

Після відновлення Олег хоче жити повноцінно та волонтерити.

А всім захисникам, які нещодавно втратили кінцівки і не знають як жити далі, бажає: ніколи не падати духом.

Підтримує Олега його дружина Наталія.