До початку вторгнення він проходив строкову службу. У травні минулого року підписав контракт зі Збройними силами України. Про це не сказав нікому, навіть батькам, пише Суспільне.Тернопіль.

"24 лютого я ще був строковиком. Нас підняли. Я думав, що знову хтось в якийсь “косяк” залетів і бігати треба. Нам починають давати патрони. Сказали, що війна в країні, - пригадує Василь. - Батьки не знали. Ніхто не знав, що я йду на контракт. Попросив маму, щоб вона перекинула мені документи, бо я хочу зробити права, документи мама переслала, але вони пішли не на права, а на контракт для ЗСУ".

Із жовтня "Ваха" воює на фронті.

"Я цей день ніколи не забуду. Вони нас почали штурмувати з 6 ранку, почали накривати мінометами, танки пішли. Бій був 10 годин, дуже важкий. Тоді в нас вже боєприпасів не було. Ми якось протрималися. Тоді я вже з всіма попрощався в думках. Взяв телефон, подивився фотографію мами. Телефон закинув в бліндаж, взяв РПГ і пішов на позицію сидіти, чекати", – каже військовий.

Василь зізнався, на фронті часто уявляв момент, коли приїде додому.

"Дуже скучав за Тернополем, саме за озером і центром. Хотів отак просто прогулятися з батьками і сестрою. І забути те все, що було, як страшний сон. Я мрію по перемогу. Хочу, щоб всі хлопці, які там знаходяться, повернулися живі та здорові, щоб кожен провернувся до мами, до дівчини. Щоб все було добре", - підсумував захисник.