Та світлина була без чіткого датування та відсутньої значної частини самої фотокартки.

Проте, зовсім недавно музейникам пощастило знайти це ж фото, але у первісному вигляді, що дало можливість визначити дату, а саме 11 вересня 1915 року, та кількість людей страчених військовими австро-угорської імперії, на першому фото їх було двоє.

Працівник музею у Залізцях зацікавила історія даної світлини і було встановлено, що на фотогафії страчені жителі краю. 

"Повернення айстро-угорських військ у Галичину влітку 1915 року супроводжувалося викоріненням усього того, що нагадувало про російську окупацію. Засобом розправи над москвофілами стали звинувачення у співробітництві з окупантами. Більшість осіб, запідозрених у співпраці з росіянами, заарештовували й депортували до концентраційних таборів — Талергофа, Терезієнштадта та інших, - йдеться у дописі Залозецького краєзнавчого музею. -  Разом з армією до Галичини повернулися і військово-польові суди. Терор проти мирного населення що тривав, влучно описав український письменник Марко Черемшина у своєму «Щоденнику»: «Наші зближаються, але дуже хлопів вішають, на грушці, яблуні, де попаде».

Згодом австрійська влада визнала, що відсоток українців, які тією чи іншою мірою співпрацювали з російською окупаційною владою, виявився набагато нижчим, ніж вважалося і що російське панування в Галичині довело, що вірних державі українців — більшість.