До вторгнення росії вона 5 років пропрацювала в Державному науково-технічному центрі з ядерної та радіаційної безпеки. Коли почалась повномасштабна війна Росії проти України, залишила роботу та вирішила йти воювати.

«Ми чітко розуміли, куди піде мій чоловік Сергій. Ми розуміли, куди піде більшість наших друзів. Я розуміла, що маючи погане здоров'я, мені майже 44 роки, я жінка без бойового досвіду, навряд чи мене хтось кудись візьме. Після того, як подивилися, що я не зовсім накладаю в штани при небезпеці і здатна контролювати себе, емоції, виконувати якусь роботу, мені дозволили приєднатися до бойової групи. Для мене це була неймовірна честь, я була щаслива», — говорить військова.

Зараз Лілія Мусіхіна виконує іншу роботу, яку доручило їй командування.

"Спочатку ми вважали, що прийшли сюди вмирати за Україну. Проте в перші тижні нам перемикнуло якийсь вимикач: "Ви прийшли не вмирати, ви прийшли вбивати". Це всього-на-всього ворог, окупант. Його треба знищити, вбити. Це як господиня перед Паскою прибирає в хаті, максимально вимітає сміття. От зараз хлопці те саме роблять і дівчата теж", - каже вона.

За словами Лілії Мусіхіної, Україна обов’язково переможе, але суспільство, яке в тилу, повинне бути готове прийняти тих, хто на фронті, об'єднатися і стати однією великою силою, яка готова буде будувати, відбудовувати та творити нове життя.

Більше - у сюжеті "Суспільного":

 {youtube}8mX7DIt-R64{/youtube}