Михайло опинився сьогодні, 10 жовтня в епіцентрі обстрілу російськими ракетами столиці.
"Я знаходився в Києві, коли по місту розпочався масований, ракетний обстріл. Стояв біля метро, шукав, де купити смачної кави. В центрі вже лунали вибухи, поїзди метро зупинилися, люди заходили в середину, щоб заховатися від можливих ракетних ударів. Поліція була на сторожі, таксисти обговорювали між собою останні новини, проте - не покидали свій пост. Я викликав таксі, щоб переїхати в інше місце. Як тільки оператор повідомила, що машина приїде через десять хвилин, в небі почувся гул, - пригадав Михайло Ухман. - Я підняв голову в гору і побачив, як над нами, летить одна ракета, через кілька секунд інша. Все було, як у фільмі, реальному, жорстокому фільмі".
За словами Михайла, страху не було, натомість було відчуття - невідомості.
"На фронті, я звик, що потрібно лягати в окопах чи стріляти у ворога. Проти ракети - ти безпорадний. Російські ракети впали за висотними будинками, пролунав вибух. Люди кинулися в метро, ніхто не знав, що буде далі, - розповів Михайло. - Паніки не було, панувала - невизначеність".
На самій станції метро у Києві заховалися кілька сотень людей. Кожної хвилини, їхня кількість кількість збільшувалася.
Люди перестали панікувати і боятися руских, вони просто не знали, що робити далі.
"Через пів години, люди почали виходити з метро. Я теж вийшов. Підійшов до єдиного таксиста, який стояв неподалік метро. Запропонував хороші гроші за роботу, але він не захотів їхати по вказаному адресу. Приїхало інше таксі, потім наші військові і я виїхав з епіцентру обстрілу, - відзначив військовий журналіст. - Панове, хто проживає у великих містах - не ігноруйте сигнал тривоги. Це ваше життя і ви за нього відповідаєте. Системи ППО - не можуть поки що збивати всі ракети і дрони. Тому єдиний спосіб бути живим - заховатися і молитися. І саме головне - будьте частиною руху опору, будьте частиною Збройних сил України, Нацгвардії, добровольців. Минулого уже не повернеш, нас чекає тільки майбутнє. Яке воно буде, залежить від нас".
