"В 1870 році в списках виборців Збаража до Сейму фігурує “шинкар Хаїм Ляндесберг і співвласники” (очевидно, що будинку-шинку). Вже на початку ХХ століття, перед І-ю світовою війною (1907-1913 рр.), скоріш за все, його нащадок Саломон Ляндесберг зазначений, як власник одного з чотирьох збаразьких готелів. 13 травня 1851 року в нього народився син Мендель, який і успадкував сімейну справу та будинок з готелем. Під час російської окупації з 21 серпня 1914 року в цьому приміщенні на постій було розміщене управління 4-ї артилерійської бригади, але в 1916 році - воно “ушло”, і в цьому ж році невідомий російський офіцер, на виконання доручення коменданта Збаража штабс-капітана А. Бородавкіна, від руки намалював згадану “Схему гор. Збаража...”. На ній і був позначений “стратегічний” об’єкт міста — “дом Ландесберга”. Якщо врахувати, що це був готель з номерами плюс “шинок дідуся Хаїма”, то в ньому можна було не тільки розміститися на постій, зняти номер на ніч (чи більше), похарчуватися, а й багато чого іншого", - написав Руслан Підставка.
За словами дослідника, після “другої війни” колишній готель, а згодом будинок, що складався з двох (майже) окремих споруд з вузеньким проходом між ними, за інформацією старожилів, використовувався як гуртожиток для учнів “першої школи” (частина будинку від вул. Грушевського) та “засолочний пункт” РайСТ (капуста, огірки).
"Гуртожиток мав коридору систему з багатьма окремими кімнатами вздовж нього (колишні готельні номери), а частина споруди “від біржі”, очевидно, була шинком. Цих два добротних спарених будинки “під бляхою” було демонтовано на початку 80-х років минулого століття у зв’язку з “дисонуванням” з новозбудованою “архітектурною перлиною” Збаража", - відзначив Руслан Підставка.
