24-річний Михайло служив у 15-му гірсько-піхотному батальйоні 128-ї бригади. Боєць пройшов найгарячіші точки - Іловайськ, Донецьк, Мар’їнка, Чорнухине і зустрів смерть на Луганщині, так і не дочекавшись свого 25-літнього ювілею.
Він загинув 31 січня 2015 року у с. Чорнухине Луганської області. Мобілізований був 12 квітня 2014 року.
«Михайла ми шукали ще з 31 січня. Але оскільки відбулась операція відходу, тіла хлопців залишились по тій лінії вогню. З 31 січня на 1 лютого ми відтворили картину бою та почали з’ясовувати де хлопці, які не вийшли підчас операції. Була інформація, що вони поховані на місці, по інших даних вони нібито поранені, навіть говорили що бійці у полоні. Але сільський голова Чорнухиного запевнив, що на території села ані поховань, ані полонених немає. Згодом з’ясувалось, що тіла наших бійців сепаратисти передали в Луганський морг», - повідомляє координатор Волонтерського руху Володимир Яворський.
З Луганська до Дніпропетровська тіло Михайла Григоришина передали в першій половині березня. Далі був проведений аналіз ДНК. Згодом тіло бійця забрали на його малу Батьківщину. Вчора Михайла Григоришина поховали у рідному селі Панівці що на Борщівщині.
У прощальній церемонії взяли участь не тільки мешканці села, багатьох сільських рад, але й з інших районів Тернопільщини, побратими воїна. У пам’яті тих, котрі знали Михайла, він залишився хоробрим, добрим, щирим, веселим та справжнім другом.
Герої не вмирають!
Хай земля йому буде пухом!
{youtube}oObZHzAUAS8{/youtube}
Відео:5 Канал
