Познайомилась пара напередодні війни. А вже 24 лютого вирішили одружитися.

– Познайомились на сайті знайомств перед Днем Валентина. На ньому можна було знайти пару за спільними вподобаннями у їжі. Зареєструвалися і ми, – ділиться таємницями знайомства Іринка. – У нас з Андрієм зійшлися вподобання та смаки. Коли він уперше мене там побачив, додав у друзі у «Фейсбук», пише Шумськ Інфо.

Я відповіла, написала йому: ми що, знайомі? Андрій тоді відписав: ні, це можна виправити.

З того дня почалося онлайн листування.

– На День Святого Валентина я була на роботі. Андрій написав, що хоче мені щось розповісти, але тільки – при зустрічі, – розповідає дівчина.

Того ж дня Іринка та Андрій вперше зустрілися офлайн. З того дня у молодої пари почалися справжні стосунки. Таки є воно – кохання з першого погляду.

Аж тут – 24 лютого. Новина про повномасштабне вторгнення росії в Україну багато змінила у їхньому житті. Адже Андрій – військовий, служить за контрактом. І його терміново викликали у військову частину.

Хлопець устиг зателефонувати Ірині і просив, щоб їхала додому, на Шумщину, адже там – безпечніше.

Уже в дорозі, коли спілкувалися телефоном, Андрій зробив своїй коханій пропозицію, запитав, чи вийде за нього заміж, чи стане дружиною?

– Чесно кажучи, я була трохи спантеличена, хвилювалася, адже події розвивалися дуже стрімко, ми знайомі усього кілька днів, а тут – ще й війна. Я й не сподівалася так швидко отримати пропозицію про  заміжжя, – розповідає дівчина.

Після недовгих роздумів Ірина погодилася. Звичайно, Андрій не у такій обстановці хотів попросити руки і серця дівчини, усвідомлював, що це не правильно. Але, як вийшло, так вийшло. Щодня молода пара спілкувалася по телефону – він там, а вона тут – на Шумщині. Говорили і про майбутнє спільне життя – як далі буде, як складеться. Бо ж у такий нелегкий час важко щось планувати. Але кохання виявилося сильнішим за війну. Якось Андрій запитав Іринку, коли вона буде у Києві. Дівчина відповіла – у понеділок.

– То я приїду, і ми одружимося, – заявив Андрій.

Поки  дівчина ще вагалася, адже часу до підготовки майже не було, коханий поставив перед фактом – я вже обручки купив.

За два-три дні зібралася з думками, повідомила рідних  і всти­гла підготуватися до весілля. Андрій свого слова дотримав – на кілька днів його відпустили з військової частини, і молодята офіційно зареєстрували свої стосунки. Наречена – у білому платті, адже для неї цей колір – символ весілля, традиція, якої хотіла дотриматися. Наречений – у військовій формі. Зараз Андрій – служить, а Іринка чекає свого коханого. І коли він повернеться з Перемогою – вони обов’язково повінчаються у церкві.