Традиційно у цей день або напередодні ввечері люди йдуть до церкви, щоб освятити вербові гілочки. А, повернувшись додому, вітають своїх рідних і близьких, легенько б’ючи їх освяченими гілочками, і примовляють: «Не я б’ю, верба б’є, за тиждень Великдень».

Саме вербові гілочки для освячення обрали невипадково. Адже це дерево – символ здоров’я, плідності, швидкого росту. Вважається, що саме торкання її гілок наділяє людину цією цілющою силою. Також, за традицією, коли Ісус в’їжджав до Єрусалиму, йому під ноги кидали пальму. Оскільки ці дерева в нас не ростуть, то наші предки вирішили обрати взамін вербову гілку. Вона в цей час якраз починає квітнути.

До храму Матері Божої Неустанної Помочі УГКЦ (східний масив) тернополяни приходили цілими сім’ями, аби освятити лозу. Адже Вербна неділя – це сімейне свято.

«Для мене, як і для моєї родини, Вербна неділя - це предвісник Великодня, світлого Божого дня, зустрічей у родинному колі. Цього року ми вперше освячуємо вербу з дочкою. Вона ще дуже маленька, але вже знає про Вербну неділю і чекала цього дня, - розповідає тернополянка Ліля Киричук. – Ми дотримуємось народних традицій, тобто вербою б'ють, щоб здорові, веселі та багаті були. Освячену вербу залишаємо в оселі - як добрий оберіг від негараздів та усього злого».

Додамо, що освячену вербову гілку треба тримати вдома напротязі року, а потім спалювати.